1 Помер Самуїл, і весь Ізраїль збирається, і оплакують його, і хоронять його в його домі, в Арматаїмі. А тим часом Давид піднявся і прийшов у пустелю Маана. 2 І був собі чоловік у Маані, а його стада — в Кармилі. І чоловік був дуже великий, і в нього стада — три тисячі овець і тисяча кіз. І сталося, що він стриг своє стадо в Кармилі. 3 Ім’я чоловіка — Навал, а ім’я його жінки — Авіґея. І його жінка була розумна і дуже гарна на вигляд, а чоловік був тяжкий і поганий у справах, і чоловік був собачий. 4 І почув Давид у пустелі, що Навал, кармилієць, стриже своє стадо. 5 Тож Давид послав десятьох слуг, і сказав слугам: Підіть у Кармил і зайдіть до Навала та запитайте його в моє ім’я про мир. 6 І скажете так: І ти будь здоровим у порах, і твій дім, і все твоє нехай буде здорове. 7 І тепер ось я почув, що в тебе стрижуть твої пастухи, які були з нами в пустелі, і ми їм не перешкодили, і ми в них нічого не вимагали всі дні, коли вони були в Кармилі. 8 Запитай своїх слуг, і тобі сповістять. Тож хай знайдуть слуги милість у твоїх очах, бо ми прийшли в добрий час. Дай же твоєму синові Давидові, що лише знайде твоя рука.
9 І приходять слуги, і говорять ці слова до Навала згідно з усіма цими словами ім’ям Давида. 10 І підскочив Навал, і відповів слугам Давида, і сказав: Хто такий Давид, і хто син Єссея? Сьогодні намножилося рабів, які відходять кожний з-перед обличчя свого володаря! 11 Тож хіба візьму мій хліб, моє вино і моє заколене, яке я заколов тим, хто стриже мені вівці, і це дам мужам, про яких не знаю, звідки вони?
12 І слуги Давида відійшли своєю дорогою, і повернулися та прийшли й сповістили Давидові згідно з цими словами. 13 І сказав Давид своїм мужам: Нехай кожний підпережеться своїм мечем! І за Давидом пішло якихось чотириста чоловік, а двісті залишилися з речами.
14 А один зі слуг сповістив Авіґеї, жінці Навала, кажучи: Ось Давид послав послів з пустелі, щоб поблагословити нашого володаря, та він відвернувся від них. 15 А мужі були до нас дуже добрими. Не перешкодили нам, і не вимагали в нас усі дні, які ми були з ними. І коли ми були в полі, 16 то вони були, як стіна навколо нас — і вночі, і вдень, у всі дні, які ми були з ними, пасучи стадо. 17 Тож тепер знай і гляди ти, що вчиниш, бо виповнилася злоба на нашого володаря і на його дім. А він — син-поганець, і не можна до нього говорити! 18 І поквапилася Авіґея, і взяла двісті хлібів, дві посудини вина, п’ять приготовлених овець, п’ять еф добірного борошна, один ґомор родзинок і двісті в’язанок смоківниць. І поклала на ослів, 19 та сказала своїм слугам: Ідіть переді мною, і ось я іду за вами! А своєму чоловікові не сповістила. 20 І сталося, коли вона сіла на осла і сходила вниз за виступом гори, то ось ішов Давид і його мужі їй назустріч, тож вона зустріла їх. 21 А Давид говорив: Хіба для несправедливості оберігав я всі його речі в пустелі й не заповів взяти будь-що з усього, що його, а він мені віддав злом за добро! 22 Хай це зробить Бог Давидові й це хай додасть, якщо до ранку залишу з усього, що в Навала, — з того, хто мочиться проти стіни!
23 І побачила Авіґея Давида, і поквапилася, і злізла з осла, і впала перед Давидом на своє обличчя. І поклонилася йому до землі, 24 до його ніг, і сказала: На мені, володарю мій, несправедливість. Хай же твоя рабиня промовить до твоїх вух, тож вислухай слово твоєї рабині. 25 Хай мій володар не покладе свого серця на цю людину, що є пошестю, бо за своїм іменем таким є: Навал його ім’я, і безумність у ньому. А я, твоя раба, не бачила твоїх слуг, яких ти послав.
26 І тепер, володарю, хай живе Господь і хай живе твоя душа, оскільки Господь оберіг тебе, щоб ти не напав на невинну кров і спас тобі твою руку від помсти . І тепер хай твої вороги, і ті, хто шукає зла моєму володареві, стануть, як Навал. 27 Тож тепер візьми це благословення, яке твоя рабиня принесла моєму володареві, і даси слугам, які прислуговують моєму володареві. 28 Усунь же несправедливість твоєї рабині, бо Господь неодмінно вчинить моєму володареві вірний дім, адже мій володар веде Господню війну, і в тобі ніколи не знайдеться злоби. 29 І коли повстане чоловік, який тебе переслідує і шукає твоєї душі, то душа мого володаря буде прив’язана в’язами життя в Господа Бога, і душу твоїх ворогів викинеш з-посеред пращі. 30 І буде, коли Господь учинить моєму володареві все добро, що сказав про тебе, і Господь тебе вчинить проводирем над Ізраїлем, 31 і не буде в тобі цієї огиди та спокуси в мого володаря, щоб даремно пролив невинну кров і щоб мій володар спас свою руку. І нехай учинить Господь володареві моєму добро, і згадаєш твою рабиню, щоб учинити їй добро.
32 І сказав Давид Авіґеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні послав тебе мені назустріч, 33 і благословенна твоя поведінка, і благословенна ти, що мене сьогодні в цьому зупинила, щоб не піти на кров і спасти мені мою руку. 34 Тільки, як живе Господь, Бог Ізраїля, Який мене сьогодні зупинив, щоб не вчинити тобі зла, якщо б же ти не поквапилася і не вийшла мені назустріч, тоді сказав я: Не залишиться в Навала до ранішнього світла той, хто мочиться проти стіни! 35 І взяв Давид з її руки все, що вона йому принесла, і сказав їй: Піди в мирі до свого дому. Гляди, я почув твій голос, і я полюбив твоє обличчя.
36 І пішла Авіґея до Навала, і ось у нього бенкет в його домі, наче царський бенкет, і серце Навала веселе в ньому, і він дуже п’яний. І не сповістила йому великого чи малого слова аж до раннього світла. 37 І сталося вранці, коли Навал витверезився від вина, його жінка сповістила йому ці слова. І його серце завмерло в ньому, і він стає, наче камінь. 38 А після десяти днів уразив Господь Навала, і він помер.
39 І почув Давид, і сказав: Благословенний Господь, Який здійснив суд мого покривдження з руки Навала, і зберіг свого раба від руки зла, і Господь повернув злобу Навала на його голову! І послав Давид, і говорив про Авіґею, щоб узяти її собі за жінку. 40 І прийшли слуги Давида до Авіґеї в Кармил, і заговорили до неї, кажучи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку. 41 І вона встала, поклонилася до землі обличчям і сказала: Ось раба твоя є рабинею, щоб помити ноги твоїх рабів. 42 І встала Авіґея, і сіла на осла, і п’ять дівчат ішли за нею. І вона пішла за слугами Давида. І стає вона йому за жінку.
43 І Давид узяв Ахінаму з Єзраеля, і були в нього дві жінки. 44 А Саул дав свою дочку Мелхолу, жінку Давида, Фалтієві, синові Лаїса, який з Ромми.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)