1 У тридцятому році знищення міста я був у Вавилоні, я, Салатіїл, який є і Ездра, і, лежачи, на моєму ліжку, я був стурбований, і находили мені думки на моє серце, 2 тому що я побачив спустошення Сіона і достаток тих, що жили у Вавилоні. 3 І мій дух був дуже зрушений, і я почав говорити жалібні слова до Всевишнього, 4 і я сказав: О, Господи Владико! Ти сказав на початку, коли Ти насадив землю, і це — Сам, і наказав пороху, 5 і дав Адамові смертне тіло. Але і він був ділом Твоїх рук, і Ти вдихнув у нього дух життя, і він став живим перед Тобою. 6 Ти ввів його до раю, якого насадила Твоя правиця раніше, ніж прийшла земля. 7 І Ти заповідав цьому одну Твою заповідь, та він її переступив. І відразу Ти призначив йому і його народам смерть. І народилися з нього народи і племена, і роди, яким немає числа. 8 І кожний народ ходив по своїй волі, чинили безбожне перед Тобою і погордували Твоїми заповідями, і Ти їм не заборонив.
9 Знову ж у час навів Ти потоп на тих, що мешкали у віку, і Ти вигубив їх. 10 І сталося кожному з них, як і Аду смерть, так і цей потоп. 11 Ти залишив із цих одного Ноя зі своїм домом, з нього — усі праведні. 12 І сталося, коли почали множитися на землі ті, що жили, і помножили синів і народи, і племен стало багато, то почали знову чинити безбожність, більше, ніж попередні.
13 І сталося, коли чинили лукавство перед Тобою, Ти вибрав собі із цих одного, ім’я якому було Авраам. 14 Ти його полюбив, і Ти йому самому показав кінець часів таємно вночі. 15 І Ти з ним уклав вічний завіт, і Ти йому сказав, що ніколи не покинеш його насіння. Ти йому дав Ісаака, а Ісаакові Ти дав Якова та Ісава. 16 І Ти Собі відділив Якова, Ісава ж Ти відкинув. І Яків став великим числом.
17 І сталося, коли Ти вивів із Єгипту його насіння і привів їх до гори Синаю, 18 то Ти прихилив небеса, заснував землю, зрушив всесвіт, до тремтіння привів безодні й ввів замішання у вік. 19 Твоя слава пройшла крізь четверо дверей: вогонь, землетрус, вітер і мороз, щоби дати закон насінню Якова і закон родові Ізраїля. 20 І Ти не забрав від них злого серця, щоб Твій закон дав у них плід. 21 Адже перший Адам, носячи погане серце, переступив і був переможений, але також усі, хто з нього народилися. 22 Хвороба стала постійною, а закон у серці народу — з коренем зла, і те, що є добре, відійшло, а погане залишилось. 23 І минули часи, і скінчилися роки, і Ти підняв Собі слугу на ім’я Давид. 24 Ти йому сказав збудувати місто Твоєму Імені й принести Тобі в ньому жертви з Твоїх. 25 І діялося це багато років. І ті, що мешкали в місті, покинули Тебе , 26 в усьому чинячи так, як зробив Адам і всі його покоління, бо і вони користалися поганим серцем. 27 І Ти видав Твоє місто в руки Твоїх ворогів.
28 Я ж тоді мовив у своєму серці: Невже краще чинять ті, що мешкають у Вавилоні, і задля цього мають панувати над Сіоном? 29 Сталося ж, коли я сюди прийшов і побачив безбожності, яким немає числа, і цього тридцятого року моя душа побачила багатьох, що грішили. І моє серце жахнулося, 30 тому що я побачив, як терпиш тих, що грішать, і Ти пощадив тих, що чинять безбожне, і погубив Твій народ, і зберіг Твоїх ворогів, і не вказав 31 нічого нікому, як треба покинути цю дорогу. Чи зробив краще Вавилон, аніж Сіон, 32 або пізнав Тебе інший народ, окрім Ізраїля? Або які народи повірили завітам так, як ці з Якова, 33 винагорода яких не з’явилася, і праця не дала плоду? Адже, проходячи, я пройшов народи і побачив, що вони багатіють і не пам’ятають про Твої заповіді. 34 Отже, тепер зваж на вазі наші беззаконня і тих, що живуть у віці, і побачимо, куди порушиться рух вказівника. 35 Або коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі, або який народ так зберіг Твої заповіді? 36 Людей же поодиноких знайдеш, що зберігають Твої заповіді, але не знайдеш народ.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)