1 І Він мені відповів, і сказав: Міряючи, міряй у тобі самому, і буде, як побачиш, коли мине якась частина пророкованих ознак, 2 тоді зрозумієш, що це час, в який Всевишній почне відвідувати вік, який Ним створений. 3 І коли у віку побачиться зміна місць, замішання народів, задуми народів, непостійність володарів, замішання володарів, 4 то тоді зрозумієш, що Всевишній говорив про це від днів, які раніше були — від початку. 5 Адже так, як усього, що зроблене у віку, початок у знищенні, і знищення явне, 6 так і часи Всевишнього — початки явні в ознаках і силах, і знищення — в дії та в знаках.
7 І буде, кожний, хто врятується, і хто зможе втекти через свої діла, чи через віру, якою повірив, 8 цей омине пророковані небезпеки і побачить Моє спасіння на Моїй землі та в Моїх границях, які Я освятив Собі у віку. 9 І тоді дивуватимуться ті, що тепер зловживали Моїми дорогами, і в муках житимуть ті, які їх відкинули з презирством. 10 Бо ті, що не пізнали Мене, одержавши добродійства за життя, 11 і які зневажили Мій закон, коли ще мали свободу, 12 і коли ще їм відкрите було місце покаяння, вони не зрозуміли, але знехтували, цим треба по смерті в муці пізнати. 13 Ти ж не будь цікавим, як безбожні мучитимуться, але запитай, як праведні врятуються, — яким належить вік і задля яких вік, — і коли.
14 Відповів я, і сказав: 15 Колись я сказав, тепер кажу і пізніше скажу, що є більше тих, що гинуть, ніж тих, що врятуються, 16 як і хвиля є більшою за краплі. І Він мені відповів, і сказав: 17 Яка нива, таке і насіння, які квіти, такі й барви, які діла, таке і створіння, і який рільник, такий і тік. Тому що був час віку, 18 і тоді, коли Я приготовляв їм, тим, що є тепер, раніше, ніж їм був вік, в якому житимуть, то ніхто Мені не заперечив 19 тоді, бо не було нікого! Тепер же, створені в цьому приготовленому світі й зі столом без браку і з незбагненним законом, є зіпсуті своїми звичаями.
20 Я подумав про Мій вік, і ось він був пропащий, і Мій світ, і ось був у небезпеці задля думок, які до нього прийшли. 21 І Я побачив, і їх дуже пощадив, і Я Собі спас гроно з китиці винограду, саджанець з великого племені. 22 Тож нехай загине безліч, що без причини народилася, і нехай збережеться Моє гроно і Мої саджанці, бо з великим трудом Я це звершив. 23 Ти ж, якщо ще даси, щоб минули інші сім днів, але не будеш постити в них, 24 бо підеш у поле квітів, де немає збудованого дому, і їж тільки з квітів поля, і м’яса не скуштуєш, і вина не питимеш, але тільки квіти, 25 і благатимеш Всевишнього безперервно, то прийду і говоритиму з тобою.
26 І я пішов, як Він і сказав мені, до поля, що зветься Ардат, і я сів там між квітами, і я їв трави поля, і їхня їжа була мені в ситість. 27 І сталося, після сімох днів я лежав на сіні, і моє серце знову було стурбоване, як і раніше. 28 І мої уста відкрилися, і я почав говорити до Всевишнього, і сказав: 29 О, Господи, з’являючись нам, Ти з’явився нашим батькам у пустелі, коли виходили з Єгипту і коли підходили до непрохідної і безплідної пустелі, і, промовляючи, Ти сказав: 30 Ізраїле, слухай ти Мене, і насіння Якова, послухайте Мої слова! 31 Бо ось Я засіваю у вас Мій закон, і він видасть у вас плід, і Я прославлюся в ньому навіки. 32 Але наші батьки, прийнявши закон, не виконали і не зберегли Мої закони. І був плід закону, що не гине, бо не може, тому що він був Твоїм. 33 Адже ті, що прийняли, загинули, не зберігши того, що в них було посіяне. 34 І ось зазвичай буває, що коли земля прийме насіння чи море корабель, чи якась посудина їжу або напій, і коли станеться, що винищеним буде 35 те, що посіяне, чи що поставлене, чи що прийняте, то це гине, а посудини залишаються. А в нас не так сталося! 36 Бо ми, що одержали закон, згрішивши, загинули, як і наше серце, що його прийняло. 37 Адже закон не гине, але залишається у своїй славі.
38 І коли я це говорив у моєму серці, і поглянув я своїми очима, і я побачив жінку по правій стороні. І ось вона плакала та ридала великим голосом, і дуже боліла душею, а її одяг був роздертий, і попіл на її голові. 39 І покинув я думки, над якими я роздумував, і повернувся до неї, і я їй сказав: 40 Чому плачеш і чому страждаєш душею? А вона сказала мені: 41 Полиши мене, мій пане, щоб я плакала і додала болю, тому що я дуже гірка душею і дуже принижена. 42 І я їй сказав: Що турбує тебе, скажи мені! І вона мені сказала: 43 Я, твоя раба, була неплідною і не народжувала, маючи мужа тридцять років. 44 Але я кожної години і кожного дня впродовж цих тридцяти років благала Всевишнього, вночі та вдень. 45 І сталося, що після тридцятьох років мене, твою рабиню, вислухав Бог. Він зглянувся на моє приниження, прислухався до моєї скорботи і дав мені сина. І я ним дуже зраділа, я і мій чоловік, і всі мої громадяни, і ми дуже вшановували Сильного. 46 І я його годувала з великим трудом. 47 І сталося, коли він виріс, то я прийшла, щоб взяти йому жінку, і справила день бенкету.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)