1 А якийсь чоловік Елеазар, шанований священиками країни, вже в старості, що досягнув віку, і прикрашений усякою чеснотою в житті, поставивши тих старців, які біля нього, щоб прикликати святого Бога, так молився: 2 Високий царю, Всемогутній, всесильний Боже, що в милосерді провадиш усе сотворіння! 3 Зглянься на насіння Авраама, на освячення дітей Якова, священну частку, Твій народ, що в чужій землі, як чужий несправедливо гине, Батьку! 4 Ти фараона, що множив колісниці, попереднього володаря цього Єгипту, який піднявся беззаконною сміливістю і хвалькуватим язиком, знищив, потопивши в морі з гордим військом, показавши народові Ізраїля світло милосердя. 5 Ти того, що гордився незліченними силами, Сеннахиріма, великого царя ассирійців, що списом вже під владу захопив усю землю і піднявся проти Твого святого міста, що пихато говорив у хвалькуватості та сміливості, Ти, Владико, побив, явно показавши багатьом народам Твою силу. 6 Ти тих трьох юнаків, що у Вавилоні вільно віддали душу вогню, аби не служити марним богам , неопаленими спас, подавши росу в печі, з непошкодженим волоссям, пославши полум’я всім противникам! 7 Ти Даниїла, заздрістю ворогів вкиненого в яму до левів, звірам на поживу, вивів на світло здоровим. 8 А того, хто був у глибині, в утробі кита, Йону, який гинув, поглянувши на нього, непошкодженим показав усім домашнім, Батьку! 9 І тепер, Ти, Котрий ненавидиш гордість, усіх милуєш, оборонець, негайно з’явися тим, що з роду Ізраїля, над якими знущаються нечисті беззаконні народи! 10 Якщо ж наше життя після переселення сповнилося безбожністю, спасши нас від руки ворогів, як Ти, Владико, і передбачив, знищ нас вигубленням. 11 Нехай зарозумілі не радіють безумствами при смерті Твоїх улюблених, кажучи: Навіть їхній Бог їх не спас! 12 А Ти, маючий усю силу і всю владу, Вічний, тепер поглянь! Помилуй нас, тих, що з невимовної розбещеності грішних переставляємося від життя за чином зрадників. 13 Хай же народи сьогодні злякаються Твоєї незборимої сили, Вшановуваний, що маєш силу для спасіння народу Якова! 14 Тебе благає вся безліч немовлят і їхні батьки зі сльозами. 15 Нехай буде показано всім народам, що Ти з нами, Господи, і Ти не відвернув від нас Твого обличчя, але так, як Ти сказав: Ніколи вони не були на землі їхніх ворогів, Я не знехтував ними! — так і доверши, Господи!
16 І коли Елеазар ще промовляв молитву, цар з тваринами і з усією зарозумілістю вояків прийшов до іподрому. 17 І юдеї, побачивши, сильно закричали до неба, — так, що і близькі долини, розриваючись, наводили нестримний жах на все військо. 18 Тоді Всевишній Вседержитель і правдивий Бог, показавши Своє святе обличчя, відкрив небесні двері, з яких зійшли два прославлені страшні на вигляд ангели, яких усі бачили, за винятком юдеїв, 19 і вони стали напроти, і силу ворогів сповнили жахом та переляком, і зв’язали непорушними кайданами, 20 і тіло царя почало трястися, і він забув про свою велику сміливість. 21 Тварини повернулися на ті озброєні сили, що з ними йшли, топтали їх і знищували.
22 І гнів царя обернувся на милосердя і на сльози за те, що ним раніше було вигадане. 23 Бо почувши крик і раптово бачачи, що всі призначені на погибель, заплакавши, грозив з гнівом друзям, кажучи: 24 Ви зле пануєте, і ви перевищили тиранів злобою, і мене самого, вашого добродія, позбавляєте влади, ще й намагаєтеся підступно змінити дух на те, що некорисне для царства. 25 Хто з нас, тих, що вірно тримали твердині країни, відлучивши від дому, кожного сюди зібрав безумно? 26 Хто з тих, що від початку добрим розумом до нас в усьому відрізнялися від усіх народів, і багато разів прийняли явні небезпеки людей, так протиправно обложив терпіннями? 27 Розв’яжіть, розв’яжіть неправедні кайдани! Відішліть до своїх з миром, вибачившись за раніше вчинене. 28 Відпустіть синів Небесного Вседержителя, живого Бога, Який від наших пращурів аж дотепер без перешкод зі славою дає стабільність нашим справам. 29 Отже, він це сказав. А вони, негайно відпущені, щойно уникнувши смерті, благословили свого святого спасителя Бога.
30 Після цього цар, повернувшись у місто, закликавши того, хто над видатками, наказав дати юдеям вина та інше, потрібне для бенкетування впродовж семи днів, постановив, щоб вони на тому місці, де думали, що приймуть знищення, на ньому з усякою радістю проводили спасіння. 31 Тоді ті, що раніше були зневажені та близькі до аду, радше перед ним з певністю поставили замість гіркої та нещасної погибелі бенкет спасіння, постановивши те місце, що їм приготовлене на падіння і могилу, розділили сидіння, повні радощів. 32 Тож припинивши сумну мелодію сліз, вони взяли батьківську пісню спасителя і творителя чудес, оспівуючи Бога. Віддаливши весь плач і крик, зробили хори, знак мирної радості. 33 Так само і цар через це, зібравши великий бенкет, без перестану до неба славно прославляв за те славне спасіння, що йому сталося. 34 А ті, які раніше вважали, що будуть знищені, і що вони стануть їжею для птахів, і що з радістю підписали, зі стогнанням одягнули на себе сором і безчесно погасили ту сміливість, що дихає вогнем.
35 І юдеї, як ми раніше і сказали, зробивши попередньо згаданий хор, провели час з бенкетуванням у радісних прославляннях і псалмах. 36 І призначили на це спільне правило на все їхнє переселення в роди, вищезгадані дні постановили проводити радісно, не задля напою та їжі, а задля спасіння, що їм сталося від Бога. 37 І вони попросили в царя прийом, прохаючи відпущення до своїх. 38 А їх перепис був від двадцять п’ятого пахона аж до чотирнадцятого епіфа впродовж сорока днів, а їх вигублення призначено від п’ятого до сьомого епіфа впродовж трьох днів, 39 в які й преславно об’явивши Своє милосердя, Володар усіх їх спас, спільно непошкодженими. 40 Коли все було доставлене царем, вони бенкетували аж до чотирнадцятого дня , в який і зробили просьбу про їхнє відпущення. 41 А коли цар з ними погодився, то він написав їм нижче поданий лист до володарів, котрі по всіх містах, що висловлював великодушну турботу.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)