1 Увійшов цар і Аман бенкетувати із царицею. 2 І цар сказав Естері на другий день під час бенкету: Що є, царице Естеро, яке твоє прохання і яке твоє бажання? І буде тобі аж до половини мого царства! 3 А вона, відповівши, сказала: Якщо я знайшла милість перед царем, нехай дасться душа на прохання моє, і мій народ — на моє бажання. 4 Адже я і мій народ продані на знищення, пограбування і рабство! Ми і наші діти — на рабів і рабинь! Та я не погодилася, бо диявол не гідний царського двору! 5 А цар сказав: Хто той, що відважився зробити це діло? 6 Естера ж відказала: Цей поганий чоловік-ворог — Аман! Аман жахнувся перед царем і царицею. 7 Цар устав з бенкету і відправився в сад, а Аман благав царицю, бо побачив, що він є в біді. 8 Цар повернувся із саду, а Аман припав до ліжка, благаючи царицю. Тож цар сказав: Чи й жінку насилує в моєму домі? Аман, почувши, змінився на обличчі. 9 І промовив Вуґатан, один із євнухів, до царя: Ось і дерево Аман приготував для Мардохея, що говорив про царя, і в Амана стоїть дерево висотою в п’ятдесят ліктів. І цар сказав: Нехай буде на ньому повішений! 10 Тож був повішений Аман на дереві, яке він приготував для Мардохея. І тоді цар спинився від гніву.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)