1 А ввечері до Содома прибули два ангели. Лот сидів при содомській брамі. Побачивши їх , Лот пішов їм назустріч, вклонився обличчям до землі 2 та сказав: Ось, панове, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а вставши зранку, підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми зупинимося на площі. 3 Він же наполягав — тож завернули до нього і ввійшли до його дому. Він зробив їм гостину — напік їм опрісноків, і вони поїли перш ніж лягти спати.
4 А чоловіки міста, содомці — від малого до старого, увесь народ разом — оточили дім. 5 Вони викликали Лота, та й гукали до нього: Де ті чоловіки, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. 6 Тож Лот вийшов до них до входу, замкнув за собою двері, 7 а їм сказав: Ні, брати, не чиніть зла. 8 Та є в мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка — їх виведу до вас і робіть з ними все , що вам до вподоби. Лише цим мужам не робіть нічого поганого, — адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку. 9 Ті ж сказали: Відійди геть! Сам ти прийшов сюди жити, а не чинити суд. Тож тепер тобі більше зла заподіємо, ніж їм. Вони сильно налягали на чоловіка — Лота; і підступили, щоб вибити двері. 10 Та мужі, висунувши руки, втягли Лота до себе, у дім, а двері будинку замкнули. 11 На чоловіків же, які були перед дверима дому, наслали сліпоту — від малого до великого, — і ті вибились із сил, шукаючи дверей. 12 А Лотові мужі сказали: Чи є хто тут із твоїх, — зяті, сини чи дочки, або, може, хтось інший з твоїх є в місті? Виведи [їх] із цього місця! 13 Адже ми знищимо це місце, оскільки піднялося їхнє волання перед Господа; тож послав нас Господь знищити його. 14 Лот вийшов і промовив до своїх зятів, які взяли його дочок, говорячи: Встаньте і вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Та його зятям здалося, що він жартує.
15 А коли настав світанок, ангели підганяли Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох дочок, яких маєш, і виходь, аби і ти не загинув разом із беззаконнями міста. 16 Вони перелякалися. Тож ангели схопили його за руку, і його дружину за руку, і обох його дочок за руки, — бо його помилувано [Господом]. 17 І сталося, коли вивели їх звідти, то сказали: Рятуй свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Рятуйся на горі, щоби раптом ти не був захоплений.
18 А Лот сказав їм: Прошу, Господи, 19 оскільки Твій раб знайшов у Тебе милість, і Ти поширив Свою справедливість, яку чиниш для мене, щоб жила моя душа, аби не захопило мене лихо і я не загинув, адже я не зможу врятуватися на горі! 20 Ось близько це місто, куди я можу втекти; воно мале, там я врятуюся. Хіба ж воно не маленьке? І житиме душа моя. 21 І сказав йому: Ось Я поважаю твою особу і це слово, щоб не знищити місто, про яке ти сказав; 22 отже, мерщій рятуйся там, бо не зможу здійснити справу, доки ти не ввійдеш туди. Тому дав назву тому місту — Сиґор.
23 Сонце зійшло над землею, і Лот увійшов до Сиґора, 24 а Господь послав дощ на Содом і Гоморру — сірку й вогонь від Господа з неба; 25 і зруйнував ті міста й усю околицю, усіх мешканців міст і все, що виростало із землі. 26 А його дружина озирнулася назад — і стала соляним стовпом.
27 Вранці Авраам поспішив до місця, де стояв перед Господом, 28 поглянув у напрямку Содома й Гоморри та навколишньої землі і побачив: аж ось — підноситься полум’я із землі, наче дим з печі. 29 І сталося, що коли знищував Бог усі міста околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли Господь знищував міста, в яких жив Лот.
30 Вийшов Лот із Сиґора і поселився на горі — сам та його обидві дочки з ним. Оскільки побоявся жити в Сиґорі, то оселився в печері — сам та обидві його дочки з ним. 31 Якось сказала старшадочка молодшій: Батько наш старий, і немає нікого на землі, хто ввійшов би до нас — за звичаєм усієї землі. 32 Давай напоїмо нашого батька вином, переспимо з ним і воскресимо нащадків від нашого батька. 33 Тож тієї ночі напоїли свого батька вином, і старша, ввійшовши, переспала зі своїм батьком тієї ночі; і не знав він, коли вона лягла й коли встала. 34 А наступного дня трапилося, що старша сказала молодшій: Ось, я вчора переспала з батьком; напоїмо його вином і цієї ночі, і ти ввійдеш, переспиш з ним, та й воскресимо нащадків від нашого батька. 35 Тож вони і цієї ночі напоїли свого батька вином, і, ввійшовши, молодша переспала зі своїм батьком; і не знав він, коли вона лягла й коли встала.
36 І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. 37 Старша народила сина й дала йому ім’я — Моав, говорячи: Від батька мого. Він — батько моавійців аж до сьогодні. 38 Народила і молодша сина й дала йому ім’я Аммон: син мого роду. Він — батько аммонійців аж до сьогодні.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)