1 Пошлю, як гадюки по землі. Хіба не пустинною скелею є гора Сіон? 2 Бо дочка Моав буде, як пташеня, забране в птаха, який відлетів. До того ж, Арноне, 3 більше радься, роби собі постійно покриття плачу. У полудневу темряву втікають, жахаються, не будь відведений. 4 Серед тебе замешкають втікачі Моава, будуть вам покриттям від обличчя переслідувача, бо забрано твого союзника, і загинув володар, який топтався по землі. 5 І з милосердям випростується престол, і на ньому сяде з правдою в шатрі Давида, судячи, шукаючи суду і прискорюючи справедливість.
6 Ми почули про гордість Моава, гордість дуже велика, — Ти відкинув зарозумілість. Не таке твоє пророцтво, 7 не таке! Моав закричить, бо в Моавітській землі всі кричатимуть. Ти подбаєш за тих, хто живе в Адесеті, і не засоромишся. 8 Рівнини Есевона заплачуть, виноградник Севами. Ви, які пожираєте народи, потопчіть її виноградники аж до Язира. Не зійдетеся, блукайте пустелею! Послані були залишені, бо перейшли пустелю. 9 Через це оплакую виноградник Севами, як риданням Язира. Він зрубав твої дерева, Есевон і Елеала, як на жнива і в час збирання твого винограду потопчу, і все впаде. 10 І буде забрана радість і веселість з твоїх виноградників, і не радітимуть твоїми виноградниками, і не чавитимуть вино у виноградних чанах, бо радощі припинені Мною.
11 Через це моє нутро проти Моава видасть звук, як гусла, і я всередині, як мур, який ти відновив. 12 І буде тобі на сором, бо Моав важко трудився над вівтарями і ввійде до своїх рукотворних божків , щоб помолитися, та вони не будуть спроможними його визволити. 13 Ось слово, яке сказав Господь на Моава, коли проголосив. 14 Тепер же говорю: За три роки, відповідно до років наймита, обезчеститься слава Моава в усьому великому багатстві, і він залишиться нечисленний і без пошани.