1 Коли ж звечоріло, то його раби поспішили, щоб відійти. А Ваґоя замкнув шатро ззовні й відпустив слуг від обличчя свого пана, і вони пішли до своїх ліжок, бо всі були втомлені, тому що було багато пиття. 2 Залишилась Юдита одна в шатрі, а Олоферн лежав на своєму ліжку, бо він був залитий вином. 3 І сказала Юдита своїй рабині, щоб стояла ззовні її спальні і очікувала її відходу, як і кожного дня, бо сказала, що вийде на свою молитву. І Ваґоєві сказала згідно із цими словами. 4 Тож усі відійшли від обличчя, і ніхто не залишився в спальні, від малого аж до великого. І Юдита, ставши біля його ліжка, промовила у своєму серці: Господи, Боже всієї сили, поглянь у цю годину на діла моїх рук, на звеличення Єрусалима. 5 Бо тепер час допомогти Твоєму спадку і звершити мої задуми на побиття ворогів, які повстали проти нас. 6 І, підійшовши до стовпа ліжка, який був біля голови Олоферна, взяла з нього його меч 7 і наблизилася до ліжка, схопила його за волосся голови, і сказала: Зроби сильною мене, Господи, Боже Ізраїля, у цей день! 8 Вона вдарила його по шиї двічі з усієї своєї сили і відрубала йому його голову. 9 Вона відкотила його тіло з покривала і стягнула накриття зі стовпів. Незабаром, вийшовши, дала голову Олоферна своїй служниці, 10 і та кинула її в торбу для їхніх страв. І вони разом за їхнім звичаєм обидві вийшли на молитву. І, пройшовши табір, обійшли ту долину, вийшли на гору Ветулії і прийшли до її брам.
11 І сказала Юдита здалека сторожам при брамах: Відкрийте, відкрийте ж браму! З нами Бог, наш Бог, щоби зробити ще силу в Ізраїлі і міць з ворогами, як і вчинив сьогодні. 12 І сталося, коли мужі її міста почули її голос, то поквапилися, щоб зійти до брами їхнього міста і прикликали старійшин міста. 13 І збіглися всі, від малого аж до великого, бо її прихід був їм неймовірним, і вони відкрили браму, і прийняли їх, і, запаливши вогонь для світла, оточили їх.
14 Вона ж промовила до них гучним голосом: Хваліть Бога, хваліть! Вихваляйте Бога, Який не залишив Його милості від дому Ізраїля, але побив наших ворогів моєю рукою цієї ночі. 15 І, витягнувши голову з торби, показала і сказала їм: Ось голова Олоферна, вождя сили ассирійців, і ось накриття, на якому він лежав у його п’янстві. І Господь убив його рукою жінки. 16 Нехай живе Господь, Який мене оберіг на моїй дорозі, якою я пішла, бо цього на свою згубу обдурило моє обличчя, і він не зробив проступку зі мною на опоганення і сором.
17 І весь народ сильно здивувався, і, схилившись, вони поклонилися Богові, і сказали одностайно: Благословенний Ти, Боже наш, що Ти в сьогоднішній день упокорив ворогів Твого народу! 18 І сказав їй Озія: Благословенна ти, дочко, у Найвищого Бога понад усіх жінок, що на землі, і благословенний Господь Бог, Який створив небеса і землю, Який скерував тебе на ураження голови володаря наших ворогів. 19 Бо твоя надія не відступить із серця людей, що пам’ятають Божу силу навіки. 20 І нехай тобі це Бог зробить на вічне звеличення, щоб покласти на тебе добро за те, що ти не пощадила твою душу через упокорення нашого роду, але вийшла назустріч нашому падінню, пішовши в правді перед нашим Богом. І весь народ сказав: Нехай так буде, нехай так буде!
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)