1 Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую. 2 Благаю, втомившись, і що я вчинив? 3 А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою. 4 Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш. 5 Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах. 6 Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них. 7 Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене. 8 Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного. 9 Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками. 10 Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди. 11 Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися. 12 Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви. 13 Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль. 14 Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою! 15 Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро? 16 Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?