1 Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними. 2 Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом. 3 Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного. 4 Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком. 5 Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав. 6 І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання. 7 Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості. 8 Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає. 9 Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд. 10 Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю. 11 Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів, 12 і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова. 13 Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу. 14 Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова! 15 Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова. 16 Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли. 17 А Еліус, продовжуючи, сказав: 18 Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра. 19 А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх. 20 Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити. 21 Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини. 22 Бо не вмію зважати на поважні обличчя. Якщо ж ні, то мене поїсть міль.