1 На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида.
2 Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса.
3 Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.
4 Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності.
5 Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний.
6 Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків.
7 У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них.
8 А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол,
9 Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо.
10 Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках.
11 Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають.
12 Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння,
13 бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих.
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті,
15 щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм.
16 Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.
17 Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук.
(Пісня під час музичної паузи).
18 Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога.
19 А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди.
20 Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою.
21 Господи, постав над ними законодавця, хай народи зрозуміють, що вони — люди.
(Музична пауза).
22 Господи, чому Ти стоїш здалека, не звертаєш уваги ні в добрий час, ні в утисках?
23 Коли безбожний чванливо підноситься, — бідний, наче в гарячці; вони схоплені вигадками, які придумали.
24 Грішник пишається пожаданнями своєї душі, і той, хто кривдить, благословляє себе.
25 Грішник розгнівив Господа, у своїй великій злобі він не досліджуватиме, — Бога перед ним нема.
26 Лихі його дороги всякого часу; Твої суди усунені з-перед його обличчя, він запанує над усіма своїми ворогами.
27 Він сказав у своєму серці: Я не захитаюся, з роду в рід не знатиму лиха.
28 Уста його повні прокльонів, гіркоти і підступу; під його язиком — страждання і біль.
29 Він лаштує засідки з багатіями в потаємних місцях, аби вбити невинного; його очі слідкують за бідним.
30 Чатує він у потаємних місцях, наче лев у своєму лігвищі, вистежує, щоби впіймати бідного, схопити бідолаху й поволокти його.
31 Він його принизить у своїй засідці; та він похилиться і впаде, коли запанує над бідними.
32 Адже він сказав у своєму серці: Забув Бог, відвернув Своє обличчя, щоби зовсім нічого не бачити.
33 А Ти підведися, Господи Боже, нехай підніметься Твоя рука, не забудь бідних.
34 Чому безбожний викликав у Бога гнів? Тому що він сказав у своєму серці: Він не вимагатиме звіту?
35 А Ти бачиш. Адже Ти помічаєш страждання і гнів, щоб передати їх у Твої руки. Оскільки бідний вручив себе Тобі, то будь же помічником сироті.
36 Розтрощи силу грішника та лиходія: тож його гріх буде досліджений, і через нього він пропаде.
37 Господь зацарює назавжди — навіки-віків, а ви, народи, щезнете з Його землі.
38 Господь прислухався до бажання бідних: Твоє вухо сприйняло готовність їхнього серця,
39 щоб розсудити сироту й пригнобленого, і щоб людина не продовжувала вихваляти себе на землі.