1 Бо Твій нетлінний дух є в усіх. 2 Тому тих, що впадуть, Ти коротко картаєш і, згадуючи те, у чому грішать, наставляєш, щоб, відкинувши зло, повірили Тобі, Господи. 3 Бо і давніх мешканців святої Твоєї землі 4 Ти зненавидів, тому що вони чинили дуже ганебне: діла ворожбитства, нечестиві обряди, 5 немилосердні вбивства дітей і свято споживання людського тіла та крові посеред священних свят. 6 Тож батьків-убивць безпомічних душ Ти забажав вигубити руками наших батьків, 7 щоби гідне переселення Божих рабів сприйняла та земля, що в Тебе з усього найцінніша.
8 Але й цих, як людей, Ти пощадив, і послав оси передвісників Твого війська, щоб їх помалу вигубили. 9 Не тому що Ти є безсилим у бою праведним чи страшним звірам підпорядкувати безбожних, чи страшним словом вигубити по одному. 10 А здійснюючи суд потрохи, Ти давав місце для покаяння, не без знання, що їхній рід — поганий, і їхнє зло — вроджене, і що навіки не зміниться їхній задум. 11 Бо насіння було прокляте від початку, і не з пошани до когось Ти давав прощення за те, у чому згрішили. 12 Бо хто скаже: Що Ти зробив? Чи хто протиставлятиметься Твоєму судові? Хто ж Тебе звинуватить за винищені народи, які Ти створив? Або хто вийде напроти Тебе, як месник, за безбожних людей?
13 Адже немає Бога, крім Тебе, Який за все дбає, щоб Ти показав, що Ти не без правди судив, — 14 ні цар чи тиран не зможе Тобі протистояти за тих, кого Ти покарав. 15 А будучи праведним, Ти все праведно чиниш, вважаючи чужим Твоїй силі засудити на кару того, хто не заслужив. 16 Адже Твоя сила — початок праведності, і те, що Ти всіма володієш, чинить, щоб Ти всіх щадив. 17 Бо Ти показуєш силу тому, хто не вірить у повноту сили, і тим, які знають, доводиш сміливість. 18 Ти ж, володіючи силою, судиш із рівновагою і з великою пощадою про нас дбаєш. Бо Тобі властивим є могти, коли хочеш. 19 А ти навчив Твій народ через ці діла, що треба, аби праведний був чоловіколюбним, і Ти вкладав у Своїх синів добру надію, що даєш покаяння за погрішності. 20 Бо коли Ти так покарав ворогів Твоїх рабів і тих, що заслужили на смерть, даючи часи, місце витверезіння і прощення, в яких змінять злобу, 21 то з яким дбанням Ти судив Твоїх синів, батькам яких Ти дав клятви і завіти, обітниці добра?
22 Отже, напоумляючи нас, Ти бичуєш наших ворогів десятками тисяч більше , щоб ми, судячи, переймалися Твоєю добротою, а будучи суджені, щоб ми очікували милосердя. 23 Тому і тих, які неправедно жили в безумності життя, Ти мучив власними мерзотами. 24 Адже вони далеко заблукали блуканням доріг, мавши за богів те, що й між живими є, безчесне між соромним, бувши обмануті, наче безумні немовлята. 25 Через це, як безсловесним рабам, Ти послав суд на висміювання. 26 Вони ж, не сприйнявши напоумлення іграшками кари, випробують належний суд Божий. 27 Бо те, чим вони, терплячи, були невдоволені, за цих, яких вважали за богів, ними мучені, знаючи Того, Якого давно відрікалися знати, пізнали правдивого Бога. Тому й на них надійшов кінець осудження.
© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)