1 А на безбожних настав немилосердний гнів — аж до кінця. Бо Він передбачив їх і те, що має бути, 2 що вони, повернувшись, аби відійти, і з поспіхом відіславши їх, розкаявшись, гнатимуться за ними . 3 Адже ще маючи в руках плач і голосячи над могилами мертвих, прийняли іншу думку безумності, і тих, кого, благаючи, вигнали, за цими гналися, як за втікачами. 4 Бо їх тягнула до цього кінця їхня належна потреба і вклала забуття подій, щоб вони сповнили муку покарання. 5 І Твій народ випробував преславну мандрівку, та вони знайшли чужу смерть. 6 Адже все створіння у власному роді знову згори наново зображене було, служачи своїм приписам, щоби Твої раби були збережені неушкодженими.
7 Коли табір отінювала хмара, показалася суша з виступаючої землі, де раніше стояла вода, із Червоного моря дорога без перешкоди, і із сильної хвилі — рівнина, що породжує зелень. 8 Нею всім народом вони пройшли, схоронені Твоєю рукою, бачачи дивовижні ознаки. 9 Адже паслися, як коні, і скакали, як ягнята, хвалячи Тебе, Господи, що визволяв їх. 10 Однак вони ще згадували те, що в їхньому поселенні, як замість тварин земля видала комарів, а ріка замість риби викинула безліч жаб. 11 А на кінець побачили новий рід птиць, бо проваджені бажанням, попросили солодкості їжі. 12 Бо на їхнє пожадання вийшли їм із моря перепелиці. 13 І муки прийшли на грішних не без попередніх знаків силою блискавиць. Бо вони праведно потерпіли через власне зло, бо виказували дуже погану ненависть до чужинців. 14 Адже ті не приймали незнаних, що прибували, а вони чужих добродіїв робили рабами.
15 І не тільки це , але якийсь нагляд буде для них, тому що ворожо приймали чужих. 16 Вони ж, прийнявши їх зі святкуваннями, тих, що пристали до праведних звичаїв, озлобили страшними стражданнями. 17 Але й були побиті незримістю, як і інші при дверях праведного, коли, покриті безмірною темрявою, кожний шукає вхід до власних дверей. 18 Адже через них змінені стихії, як і на гуслах звуки ритму змінюють ім’я, завжди залишаючись звуком, оскільки докладно можна сприйняти за виглядом того, що сталося. 19 Бо суша змінилася на водні місця, і те, що плаває, вийшло на землю. 20 Вогонь був сильний у воді власною силою, і вода забула природу, що загашує. 21 Знову полум’я не знищило тіла тих тлінних тварин, що проходили, і не стопили подібне до кристаликів льоду, рід безсмертної їжі, що тане. 22 Адже в усьому, Господи, Ти звеличив Твій народ, і Ти прославив, і не знехтував, бувши присутнім в усякому часі та місці.