1 І син Адера зібрав усю свою армію, пішов і оточив Самарію, а з ним — тридцять два царі, усі коні та колісниці. Вони прийшли і взяли в облогу Самарію, і воювали проти неї. 2 І він послав до Ахава, царя Ізраїля, у місто, 3 і сказав йому: Так говорить син Адера: Твоє срібло і твоє золото — мої, твої жінки і твої діти — мої! 4 А ізраїльський цар у відповідь сказав: Так, як ти сказав, володарю-царю! Я — твій, і все моє — твоє ! 5 І посли знову прийшли, і сказали: Так говорить син Адера: Я послав до тебе, щоб сказати: Твоє срібло і твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей, — мені їх віддаси! 6 Бо в цей час вранці пришлю до тебе моїх слуг, і обшукаю твій дім і доми твоїх слуг, і буде: те, що приємне їхнім очам, на що тільки покладуть свої руки, те вони і візьмуть!
7 І цар Ізраїля закликав усіх старійшин, і сказав: Тож зауважте і зрозумійте, що він шукає зачіпки, бо послав до мене за моїми жінками, за моїми синами і за моїми дочками! Моє срібло і моє золото — того я б від нього не стримував… 8 І старійшини та весь народ сказали йому: Не слухай і не погоджуйся! 9 Тож він сказав послам сина Адера: Скажете вашому володареві: Усе, про що ти раніше посилав до твого раба, учиню, а цього наказу не зможу виконати. І відійшли мужі та принесли назад йому слово. 10 І послав до нього син Адера, кажучи: Таке нехай учинить мені Бог і таке додасть, якщо самарійської землі, скільки потрібно лисицям, вистачить для всього мого пішого народу! 11 А цар Ізраїля у відповідь сказав: Досить! Хай зігнений не хвалиться так, наче він прямий! 12 І сталося, коли він йому відповів такими словами, той і всі царі, які були з ним, пили в наметах. І він сказав своїм слугам: Збудуйте траншеї! І напроти міста збудували траншеї.
13 І ось один пророк прийшов до ізраїльського царя і сказав: Так говорить Господь: Чи ти побачив увесь цей великий натовп? Ось Я сьогодні даю його у твої руки, і пізнаєш, що Я — Господь! 14 І сказав Ахав: Через кого? А він відповів: Так говорить Господь: Через помічників начальників округів! А хто почне війну? — запитав Ахав. Той же відповів: Ти! 15 І Ахав зробив огляд помічників начальників округів, і було двісті тридцять. І після цього він порахував народ, кожного придатного до війни, — шістдесят тисяч.
16 І він вийшов опівдні, а син Адера пив і був п’яний у Сокхоті, — він і царі (тридцять два царі-союзники, які були з ним). 17 І першими виступили помічники начальників округів. А ті посилали та сповіщали цареві Сирії, доповідаючи: Мужі вийшли із Самарії! 18 І сказав їм: Чи вони виходять у мирі? Візьміть їх живими; а якщо на війну, то схопіть їх живими. 19 І хай не вийдуть з міста помічники начальників округів. А військо, яке було за ними, — 20 кожний вдарив того, хто біля нього, і повторив кожний біля себе, і Сирія втекла, й Ізраїль погнався за ними. А син Адера, цар Сирії, врятувався на коні кіннотника. 21 І виступив ізраїльський цар, і захопив усіх коней і колісниці, і розгромив Сирію великим погромом.
22 Тоді до ізраїльського царя прийшов пророк і сказав: Кріпися, знай і гляди, що вчиниш, бо коли мине рік, син Адера, цар Сирії, виступить проти тебе!
23 А слуги царя Сирії сказали: Бог Ізраїля — Бог гір, а не Бог рівнин, через це Він переміг нас. Якщо ж воюватимемо проти них на рівнині, хіба не переможемо їх? 24 Тож зроби таким чином: Відішли царів, кожного до своєї місцевості, а замість них постав сатрапів, 25 і замінимо твою силу згідно із силою, що відпала від тебе, і коня за коня, і колісниці за колісниці, і воюватимемо з ними на рівнині, і поборемо їх! І той послухався їхнього голосу, і зробив так.
26 І сталося, коли минав рік, то син Адера зробив огляд Сирії і пішов до Афеки на війну проти Ізраїля. 27 А сини Ізраїля були пораховані й вийшли їм назустріч. Ізраїль отаборився напроти них, — наче дві отари кіз, а Сирія заповнила всю землю. 28 Та прийшов Божий чоловік і сказав цареві Ізраїля: Так говорить Господь: Через те, що Сирія сказала: Господь, Бог Ізраїля, є Богом гір, та Він не Богом рівнин, то Я передам цю велику армію у твої руки, і пізнаєш, що Я — Господь! 29 І ці отаборюються напроти тих сім днів, і сталося сьомого дня, настав бій, і побив Ізраїль Сирію, до ста тисяч піших в один день. 30 А ті, які залишилися, утекли до Афеки, у місто і на двадцять сім тисяч чоловік, які залишилися, упав мур.
І син Адера втік, і ввійшов у дім, до спальні, до комірки. 31 І він сказав своїм слугам: Знаю, що царі Ізраїля — це милосердні царі. Давай одягнемо мішковину на наші стегна та шнури на наші голови і вийдемо до ізраїльського царя, можливо він залишить живими наші душі. 32 Тож вони підперезалися мішковиною по своїх стегнах, поклали шнури на свої голови і сказали цареві Ізраїля: Твій раб, син Адера, говорить: Нехай же залишиться живою моя душа! А той відповів: Невже він ще живий? Він — мій брат! 33 І мужі побачили в цьому знак, поспішили і прийняли слово з його уст, і сказали: Твій брат — син Адера. А він сказав: Підіть і приведіть його! І вийшов до нього син Адера, і привели його до нього на колісницю. 34 І він сказав йому: Віддам тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, і встановиш собі виходи в Дамаску, як мій батько встановив у Самарії. І я відішлю тебе з угодою. І він уклав з ним угоду, і відіслав його.
35 А один чоловік із синів-пророків сказав своєму ближньому Господнім словом: Побий мене! Та чоловік не захотів його побити. 36 І він сказав йому: Через те, що ти не послухався Господнього голосу, ось ти відходиш від мене, і уразить тебе лев! І він пішов від нього, і знайшов його лев, і його уразив. 37 Знайшов він іншого чоловіка і сказав: Побий мене! І той чоловік побив його, завдавши поранень . 38 І пророк пішов, і постав перед царем Ізраїля в дорозі, та він обв’язав пов’язкою свої очі. 39 І сталося, коли проходив цар, то він почав кликати до царя і вигукнув: Твій раб вийшов до війська на війну, і ось чоловік привів до мене чоловіка, і сказав мені: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він часом утік би , то твоя душа буде за його душу, або відважиш талант срібла! 40 І сталося, що твій раб озирнувся сюди й туди, а його не було! І сказав йому ізраїльський цар: Ось і ти знищив засідки, приготовлені для мене. 41 А той поспішив, зняв пов’язку зі своїх очей і ізраїльський цар пізнав його, що він з пророків. 42 І пророк сказав йому: Так говорить Господь: Через те, що ти випустив з твоєї руки чоловіка-душогубця, твоя душа буде за його душу і твій народ — за його народ! 43 І відійшов ізраїльський цар у замішанні та ослаблений, і прийшов до Самарії.
1 And it came to pass after these things, that Naboth the Jezreelite had a vineyard, which was in Jezreel, hard by the palace of Ahab king of Samaria. 2 And Ahab spake unto Naboth, saying, Give me thy vineyard, that I may have it for a garden of herbs, because it is near unto my house: and I will give thee for it a better vineyard than it; or , if it seem good to thee, I will give thee the worth of it in money. 3 And Naboth said to Ahab, The LORD forbid it me, that I should give the inheritance of my fathers unto thee. 4 And Ahab came into his house heavy and displeased because of the word which Naboth the Jezreelite had spoken to him: for he had said, I will not give thee the inheritance of my fathers. And he laid him down upon his bed, and turned away his face, and would eat no bread.
5 ¶ But Jezebel his wife came to him, and said unto him, Why is thy spirit so sad, that thou eatest no bread? 6 And he said unto her, Because I spake unto Naboth the Jezreelite, and said unto him, Give me thy vineyard for money; or else, if it please thee, I will give thee another vineyard for it: and he answered, I will not give thee my vineyard. 7 And Jezebel his wife said unto him, Dost thou now govern the kingdom of Israel? arise, and eat bread, and let thine heart be merry: I will give thee the vineyard of Naboth the Jezreelite. 8 So she wrote letters in Ahab’s name, and sealed them with his seal, and sent the letters unto the elders and to the nobles that were in his city, dwelling with Naboth. 9 And she wrote in the letters, saying, Proclaim a fast, and set Naboth on high among the people: 10 And set two men, sons of Belial, before him, to bear witness against him, saying, Thou didst blaspheme God and the king. And then carry him out, and stone him, that he may die. 11 And the men of his city, even the elders and the nobles who were the inhabitants in his city, did as Jezebel had sent unto them, and as it was written in the letters which she had sent unto them. 12 They proclaimed a fast, and set Naboth on high among the people. 13 And there came in two men, children of Belial, and sat before him: and the men of Belial witnessed against him, even against Naboth, in the presence of the people, saying, Naboth did blaspheme God and the king. Then they carried him forth out of the city, and stoned him with stones, that he died. 14 Then they sent to Jezebel, saying, Naboth is stoned, and is dead.
15 ¶ And it came to pass, when Jezebel heard that Naboth was stoned, and was dead, that Jezebel said to Ahab, Arise, take possession of the vineyard of Naboth the Jezreelite, which he refused to give thee for money: for Naboth is not alive, but dead. 16 And it came to pass, when Ahab heard that Naboth was dead, that Ahab rose up to go down to the vineyard of Naboth the Jezreelite, to take possession of it.
17 ¶ And the word of the LORD came to Elijah the Tishbite, saying, 18 Arise, go down to meet Ahab king of Israel, which is in Samaria: behold, he is in the vineyard of Naboth, whither he is gone down to possess it. 19 And thou shalt speak unto him, saying, Thus saith the LORD, Hast thou killed, and also taken possession? And thou shalt speak unto him, saying, Thus saith the LORD, In the place where dogs licked the blood of Naboth shall dogs lick thy blood, even thine. 20 And Ahab said to Elijah, Hast thou found me, O mine enemy? And he answered, I have found thee: because thou hast sold thyself to work evil in the sight of the LORD. 21 Behold, I will bring evil upon thee, and will take away thy posterity, and will cut off from Ahab him that pisseth against the wall, and him that is shut up and left in Israel, 22 And will make thine house like the house of Jeroboam the son of Nebat, and like the house of Baasha the son of Ahijah, for the provocation wherewith thou hast provoked me to anger, and made Israel to sin. 23 And of Jezebel also spake the LORD, saying, The dogs shall eat Jezebel by the wall of Jezreel. 24 Him that dieth of Ahab in the city the dogs shall eat; and him that dieth in the field shall the fowls of the air eat.
25 ¶ But there was none like unto Ahab, which did sell himself to work wickedness in the sight of the LORD, whom Jezebel his wife stirred up. 26 And he did very abominably in following idols, according to all things as did the Amorites, whom the LORD cast out before the children of Israel. 27 And it came to pass, when Ahab heard those words, that he rent his clothes, and put sackcloth upon his flesh, and fasted, and lay in sackcloth, and went softly. 28 And the word of the LORD came to Elijah the Tishbite, saying, 29 Seest thou how Ahab humbleth himself before me? because he humbleth himself before me, I will not bring the evil in his days: but in his son’s days will I bring the evil upon his house.