1 Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження. 2 Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям. 3 Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови. 4 Від наших днів наші дерева в заміну прийшли. 5 Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.
6 Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом. 7 Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня. 8 Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук. 9 Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі. 10 Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч. 11 Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди. 12 Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені. 13 Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли. 14 І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень. 15 Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач. 16 Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили. 17 Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, — 18 за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.
19 Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід. 20 Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні? 21 Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше. 22 Адже Ти зовсім відкинув нас, сильно на нас розгнівавшись.
1 Remember, O LORD, what is come upon us: consider, and behold our reproach. 2 Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens. 3 We are orphans and fatherless, our mothers are as widows. 4 We have drunken our water for money; our wood is sold unto us. 5 Our necks are under persecution: we labour, and have no rest. 6 We have given the hand to the Egyptians, and to the Assyrians, to be satisfied with bread. 7 Our fathers have sinned, and are not; and we have borne their iniquities. 8 Servants have ruled over us: there is none that doth deliver us out of their hand. 9 We gat our bread with the peril of our lives because of the sword of the wilderness. 10 Our skin was black like an oven because of the terrible famine. 11 They ravished the women in Zion, and the maids in the cities of Judah. 12 Princes are hanged up by their hand: the faces of elders were not honoured. 13 They took the young men to grind, and the children fell under the wood. 14 The elders have ceased from the gate, the young men from their musick. 15 The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning. 16 The crown is fallen from our head: woe unto us, that we have sinned!
17 For this our heart is faint; for these things our eyes are dim. 18 Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it. 19 Thou, O LORD, remainest for ever; thy throne from generation to generation. 20 Wherefore dost thou forget us for ever, and forsake us so long time? 21 Turn thou us unto thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as of old. 22 But thou hast utterly rejected us; thou art very wroth against us.