1 На закінчення. Над виноградним давилом. Псалом Асафа.
2 Радійте в Бозі — нашому захиснику, радісно вигукуйте Богові Якова!
3 Заспівайте псалом, заграйте на тимпані, на милозвучному псалтирі з гуслами.
4 Затрубіть при настанні нового місяця в сурму — в знаменний день нашого свята.
5 Адже це закон для Ізраїля і постанова від Бога Якова.
6 Він встановив це як свідчення в Йосифові, коли той виходив з Єгипетської землі. Він почув мову, якої не знав;
7 Він звільнив його спину від тягарів, — руки його носили кошики.
8 У біді ти закликав до Мене — і Я тебе визволив. Я тебе почув у сховищах бурі, Я тебе випробував при водах нарікання.
(Музична пауза).9 Слухай-но, народе Мій, Я свідчитиму тобі: Ізраїлю, якщо послухаєшся Мене,
10 в тебе не буде нового бога, — ти не поклонятимешся чужому богові!
11 Бо Я є твій Господь Бог, Який вивів тебе з Єгипетської землі. Широко відкрий свої уста — і Я наповню їх!
12 Та Мій народ не послухався Мого голосу, — Ізраїль не звернув уваги на Мене.
13 І Я відпустив їх за бажаннями їхніх сердець; вони житимуть за своїми забаганками.
14 Якщо би Мій народ послухав Мене, якщо б Ізраїль ходив Моїми дорогами, —
15 Я скоро впокорив би їхніх ворогів, — наклав би Мою руку на тих, хто їх пригноблює.
16 Ненависники Божі підлещувалися до Нього, а їхній час перебуватиме повік.
17 І Він нагодував їх добірною пшеницею і медом зі скелі наситив їх!
To the chief Musician upon Shoshannim-eduth, A Psalm of Asaph.
1 Give ear, O Shepherd of Israel, thou that leadest Joseph like a flock; thou that dwellest between the cherubims, shine forth.
2 Before Ephraim and Benjamin and Manasseh stir up thy strength, and come and save us.
3 Turn us again, O God, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
4 O LORD God of hosts, how long wilt thou be angry against the prayer of thy people?
5 Thou feedest them with the bread of tears; and givest them tears to drink in great measure.
6 Thou makest us a strife unto our neighbours: and our enemies laugh among themselves.
7 Turn us again, O God of hosts, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
8 Thou hast brought a vine out of Egypt: thou hast cast out the heathen, and planted it.
9 Thou preparedst room before it, and didst cause it to take deep root, and it filled the land.
10 The hills were covered with the shadow of it, and the boughs thereof were like the goodly cedars.
11 She sent out her boughs unto the sea, and her branches unto the river.
12 Why hast thou then broken down her hedges, so that all they which pass by the way do pluck her?
13 The boar out of the wood doth waste it, and the wild beast of the field doth devour it.
14 Return, we beseech thee, O God of hosts: look down from heaven, and behold, and visit this vine;
15 And the vineyard which thy right hand hath planted, and the branch that thou madest strong for thyself.
16 It is burned with fire, it is cut down: they perish at the rebuke of thy countenance.
17 Let thy hand be upon the man of thy right hand, upon the son of man whom thou madest strong for thyself.
18 So will not we go back from thee: quicken us, and we will call upon thy name.
19 Turn us again, O LORD God of hosts, cause thy face to shine; and we shall be saved.