Бен-Гадад готується до війни з Ахавом
1 Якось сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і разом з тридцятьма двома царями, з кіньми й колісницями він вирушив, узяв в облогу Самарію, й воював проти неї.
2 Він послав до Ізраїльського царя Ахава у місто послів,
3 й наказав послам передати йому слова Бен-Гадада: Твоє срібло й твоє золото, – тепер мої, так само й твої найвродливіші жінки та твої діти, – також мої!
4 Відповідаючи, Ізраїльський цар сказав: Як ти говориш, мій володарю, царю, то й справді до тебе належу я і все, що в мене!
5 Посли прийшли вдруге, й сказали: Бен-Гадад сказав передати такі слова: Я посилаю, щоб тобі сказали: Маєш мені віддати твоє срібло й твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей!
6 Тому завтра о цій порі я пришлю до тебе моїх слуг, котрі обшукають твій палац і житла твоїх вельмож, і на все, що тобі миле, вони накладуть свої руки й заберуть!
7 Тоді Ізраїльський цар закликав усіх старійшин краю, і сказав: Хочу, аби ви зрозуміли й усвідомили, які злочинні в нього наміри. Адже, коли він послав до мене, жадаючи моїх жінок, моїх дітей, мого срібла та мого золота, – я не відмовляв йому ні в чому…
8 Але всі старійшини і весь народ сказали йому: Не зважай, і на таке не погоджуйся!
9 Тому він сказав послам Бен-Гадада: Передайте моєму володарю, цареві: Усе, з чим ти раніше посилав до твого слуги, я виконаю, – а от цього зробити не можу. Посли відійшли й переказали йому відповідь царя.
10 Але Бен-Гадад послав до нього знову сказати: Нехай боги учинять зі мною те чи інше, та ще й додадуть, якщо від Самарії залишиться хоча б стільки пороху, щоб вистачило взяти у жменю кожному воїну, що зі мною!
11 Та, відповідаючи, Ізраїльський цар звелів передати: Нехай не вихваляється той, хто підперізує до пояса меч , а той, хто відперізує його від пояса після бою.
12 Як тільки Бен-Гадад почув таку відповідь, – а це сталося якраз тоді, коли він під наметами разом з усіма царями бенкетував, – то звелів своєму війську підготуватись до битви! І вони вишикувались навколо міста.
Перша поразка сирійців
13 У той час прийшов до Ізраїльського царя Ахава один пророк і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш увесь цей величезний натовп? Ось Я сьогодні віддаю його у твої руки, й ти зрозумієш, що Я – Господь!
14 Тоді Ахав запитав: Через кого? А той відповів те, що сказав Господь: Через загони начальників округів! Але Ахав допитувався: А хто має розпочати війну? Пророк відповів: Ти!
15 Отже Ахав зробив перегляд загонів, що були в начальників округів; там виявилось двісті тридцять два воїни. Після цього він перелічив усе військо Ізраїльтян, – було сім тисяч воїнів.
16 Вони виступили опівдні, тимчасом, як Бен-Гадад у той час пиячивпід наметами, разом зі своїми союзниками, – тридцятьма двома царями, – і то до повного сп’яніння.
17 Отже, першими виступили загони начальників округів. А коли Бен-Гадад послав дозорців, йому доповіли: Із Самарії вирушили військові.
18 Тоді він сказав: Якщо вони йдуть з миром, схопіть їх живими; а якщо вони вийшли воювати, так само схопіть їх живими.
19 Тим часом, вийшовши з міста, загони начальників округів, а за ними й усе військо, наблизились
20 і почалась битва , – кожен бив свого противника так, що сирійці побігли, а Ізраїльтяни їх переслідували. Сирійський цар Бен-Гадад утік на коні разом зі своєю кіннотою.
21 Тоді Ізраїльський цар вирушив особисто, – розгромив кінноту й забрав колісниці, завдавши сирійцям великої нищівної поразки.
Друга поразка сирійців
22 Після цього знову підійшов до Ізраїльського царя пророк і сказав йому: Іди, й збирайся з силами; добре подумай, що маєш робити, адже через рік сирійський цар знову виступить проти тебе!
23 І справді, вельможі сирійського царя сказали йому: Їхній Бог, – це Бог гір, тому й вони нас перемогли. Але якби ми воювали з ними на рівнині, тоді безперечно ми перемогли би їх.
24 Тому ось що зроби: Змісти усіх царів з їхніх престолів, а замість них постав своїх намісників,
25 Тоді набери собі стільки війська, скільки в тебе загинуло: стільки ж кінноти скільки було, а також і колісниць, – стільки колісниць, скільки було, й ми зітнемося з ними в бою на рівнині, тоді вже, напевно, переможемо їх! Цар послухався їхньої поради, і зробив так.
26 Через рік так і сталося: Бен-Гадад зібрав сирійців і вирушив під Афек, аби воювати з Ізраїлем.
27 Ізраїльтяни також перелічили своє військо і, забезпечивши себе всім необхідним, виступили їм назустріч. Ізраїльтяни отаборились навпроти них, – як дві отари кіз, – тоді як сирійці вкрили землю.
28 Але знову до Ізраїльського царя прийшов Божий чоловік і, звертаючись до нього сказав: Так говорить Господь: Оскільки сирійці кажуть, що Господь є Богом гір, і Він не є Богом рівнин, тому Я передаю увесь цей величезний натовп у твої руки, й ви зрозумієте, що Я – Господь!
29 І стояли таборами одні навпроти інших протягом семи днів; але сьомого дня, розгорілась битва, – Ізраїльтяни розбили сирійців, знищивши протягом одного дня сто тисяч піхотинців.
30 А ті, котрі залишилися, втекли у місто Афек, але несподівано на них рухнула стіна міста, поховавши під своїми руїнами ще двадцять сім тисяч чоловік з решти позосталих. Утік до міста і Бен-Гадад, заховавшись у внутрішній кімнаті фортеці.
Ахав відпускає Бен-Гадада
31 Його сановники сказали йому: Якось ми чули, що Ізраїльські царі – це милосердні царі. Дозволь нам одягнути на наші бедра мішковину, а на шиї пов’язати мотузки й вийти до Ізраїльського царя, – може, він залишить тебе живим?!
32 Отже вони підперезали свої бедра мішковиною, пов’язали на шиї мотузки, та й подались до Ізраїльського царя і сказали: Твій слуга Бен-Гадад просить, аби ти пощадив його життя! А той відповів: Невже він ще живий? Адже він – мій брат!
33 Ті мужі узріли в цих словах добру ознаку, і з поспіхом, вхопивши його на слові , сказали: Так, твій брат Бен-Гадад. Тоді він сказав: Ідіть і приведіть його сюди! Коли Бен-Гадад до нього прийшов, той посадив його на свою колісницю.
34 Бен-Гадад сказав йому: Я поверну тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, й ти можеш відкрити собі в Дамаску торговельні вулиці (квартали ), як мій батько зробив у Самарії. Я відпущу тебе, – сказав Ахав , – за умови певного Договору. Тож вони уклали Договір, і Ахав відпустив його.
Пророк докоряє Ахаву
35 Тоді один чоловік з пророчих учнів, за Господнім дорученням, сказав до свого товариша: Вдар мене! Але той муж відмовився його бити.
36 Перший сказав йому: Оскільки ти не послухався Господнього наказу, то коли ти підеш від мене, тебе уразить лев! Тож коли той відійшов, справді, на нього наскочив лев, і його розірвав.
37 Потім той пророк знайшов іншого чоловіка і запропонував йому: Вдар мене! І той чоловік так сильно його побив, що завдав йому поранень.
38 Після того пророк пішов, і став на дорозі в очікуванні царя; він змінив свій зовнішній вигляд, закривши обличчя пов’язкою.
39 І коли цар проходив, пророк голосно загукав до царя, волаючи: Коли твій слуга опинився в самому центрі битви, то хтось підійшов і привів до мене чоловіка, наказуючи: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він утече, то ти поплатишся за нього своїм життям, або відважиш талант срібла!
40 Тимчасом як твій слуга був зайнятий тими чи іншими справами, той зник! Тоді Ізраїльський цар сказав до нього: Ти сам оголосив собі вирок, – нехай він буде виконаний.
41 Тоді той з поспіхом зірвав пов’язку, що була над його очима, і цар Ізраїлю упізнав його, що він з пророків.
42 І той сказав цареві, що говорить Господь: Оскільки ти випустив зі своїх рук мужа, якого Я засудив до страти, то ти поплатишся за його життя своїм життям, і своїм народом – за його народ!
43 Після цього Ізраїльський цар повернувся до свого дому в Самарії пригнічений і роздратований.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)