Соломон просить у Бога мудрості
1 Незабаром Соломон посвоячився з єгипетським царем, фараоном, одружившись на дочці фараона, та привів її в Місто Давида, доки не закінчив будову свого палацу, а також Господнього Храму і стін навколо Єрусалима.
2 Оскільки до того часу ще не був збудований Дім Господнього Імені, люди приносили жертви на узгір’ях та пагорбах.
3 Соломон любив Господа, дотримуючись настанов свого батька Давида, проте він також приносив жертви і звершував кадіння на узгір’ях.
4 Якось цар вирядився в Ґівеон, щоб там звершити жертвоприношення, оскільки це було найвидатніше місце. І Соломон приніс на тому жертовнику тисячу всепалень.
5 У Ґівеоні Соломонові вночі вві сні з’явився Господь. Бог сказав йому: Проси, що Я мав би тобі дати!
6 А Соломон відповів: Ти виявив до Твого слуги, мого батька Давида, велике милосердя, оскільки він був вірним перед Тобою, чинив справедливо й у простоті серця. Ти виявив щодо нього велику ласку, давши йому сина, який сьогодні сидить на його престолі.
7 Справді, це Ти, Господи, Боже мій, тепер поставив на місце мого батька Давида царем Твого слугу, – але ж я дуже молодий й не знаю, як вірно поводитись!
8 Твій слуга перебуває серед Твого народу, якого Ти обрав, – народу численного, якого через велику його чисельність важко докладно порахувати.
9 Тому дай Твоєму слузі розумне серце, аби він умів судити Твій народ, розрізняючи добре від злого, бо інакше, хто потрапить правити цим великим Твоїм народом?
10 І сподобалось Господу, що Соломон просив саме цього.
11 Тому Бог відповів йому: Оскільки ти попросив саме таке, а не просив собі довгого віку, не просив собі багатства й не просив смерті для твоїх ворогів, але просив собі розуму, щоб уміти судити,
12 тому Я вчиню за твоїм бажанням! Ось Я даю тобі мудре і розумне серце, – так, що такого, як ти, ще не було перед тобою і так само після тебе не з’явиться подібний до тебе.
13 Але Я дам тобі також те, чого ти не просив: багатство та славу, – так що рівного тобі мужа не буде між царями протягом усього твого віку!
14 І коли ти ходитимеш Моїми дорогами, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх настанов, як ходив твій батько Давид, то Я продовжу також і твій вік.
15 Коли Соломон пробудився, виявилось, що це був сон. Повернувшись у Єрусалим, він став перед Ковчегом Господнього Заповіту, приніс всепалення та мирні жертви, а також влаштував усім своїм слугам бенкет.
Мудрий Соломонів вирок
16 Незабаром прийшли до царя дві жінки-повії. Ставши перед ним,
17 одна жінка сказала: О, мій володарю! Ми з цією жінкою живемо в одному домі; я при ній у цьому ж домі й народила.
18 Так сталося, що на третій день після того, як народила я, народила також ця жінка. Ми мешкаємо разом, і з нами нікого чужого, крім нас обох, не було.
19 Вночі син цієї жінки помер, оскільки уві сні вона його притиснула.
20 Посеред ночі, коли твоя слугиня спала, вона встала, взяла мого сина від мене, й пригорнула його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.
21 Коли вранці я встала, аби погодувати свого сина, – а він мертвий! Але, коли рано я до нього придивилась, то виявилось, що це не був мій син, якого я народила!
22 Після цього друга жінка сказала: Неправда! Адже мій син живий, а твій син мертвий! А перша наполягала: Ні, це твій син мертвий, а мій син живий! І так вони перед царем сперечались…
23 Тоді заговорив цар: Ця стверджує, що мій син живий, а її син мертвий! А інша заперечує, – Ні, твій син мертвий, а мій син живий!
24 І цар наказав: Принесіть мені меча! І принесли меча до царя.
25 Після цього цар наказав: Розітніть живу дитину надвоє, і дайте половину одній, і половину – іншій!
26 Тоді та жінка, сином якої було живе немовля, звернулась до царя, – адже її серце здригнулось від жалю за свого сина, – і вона заволала: Благаю тебе, мій володарю! Віддайте живу дитину їй, лише не вбивайте її! А інша кричала: Нехай не буде, ні мені, ані тобі, – тож розтинайте!
27 Але, відповідаючи, цар сказав: Віддайте живу дитину першій, не вбивайте її, бо це вона – матір дитини.
28 Коли ж усі Ізраїльтяни дізнались про цей царський вирок, то були сповнені шанобливої поваги щодо царя, оскільки зрозуміли, що, звершуючи судочинство, він керується Божою мудрістю.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)