Приємний для Господа піст
1 Волай на все горло, не стримуйся, – піднеси свій голос, як труба, вказуючи Моєму народові на його провини, – нащадкам Якова на їхні беззаконня!
2 Вони мене шукають день у день, бажаючи пізнати Мої дороги, наче народ, який живе праведно, і який не забуває Закону свого Бога, – навіть домагаються від Мене справедливого правосуддя, бажаючи наблизитися до Бога,
3 й говорячи: Чому, коли ми постимось, Ти не бачиш; ми упокорюємо наші душі, а Ти не знаєш? Так ви ж у дні вашого посту залагоджуєте власні бажання і пригноблюєте ваших працівників!
4 Ви поститесь, аби довести свою правоту, сваритесь і у злості навіть б’єте інших. Ви не поститесь, щоб того дня ваш голос було чути на небесах угорі.
5 Хіба Мені до вподоби такий піст, – день, коли людина себе упокорює, схиляючи, як очеретина, свою голову, і стелячи веретище та попіл? Невже ви це називаєте постом, – приємним для Господа днем?
6 Ось який піст Я визнаю: розбий кайдани несправедливості, розв’яжи мотуззя ярма, відпусти пригноблених на свободу, – розірвавши кожне ярмо!
7 Поділись своїм хлібом з голодним, а нещасних безпритульних поклич у свій дім. Коли побачиш нагого, зодягни його, й від свого рідного не відвертайся!
8 Тоді твоє світло засяє, як порання зоря, і твоє виздоровлення не забариться, – попереду тебе йтиме твоя праведність, і Господня слава огортатиме тебе.
9 Ось тоді й волатимеш до Господа, і Він відповість, – кликатимеш про допомогу , і Він скаже: Ось Я! Але маєш усунути з-посеред себе ярмо, перестати погрожувати пальцем і лихословити.
10 Коли будеш готовий віддати своє серце голодуючому і підтримаєш знедоленого, тоді засяє в темряві твоє світло, а твоя темрява перетвориться в полудень.
11 Твій Бог постійно провадитиме тебе, і навіть під час посухи насичуватиме тебе, – зміцнить твої кості, і ти будеш, як зрошений водою сад, і як джерело, в якому не висихає вода.
12 Твої нащадки відбудують віковічні руїни, – ти відновиш основи минулих поколінь. Тебе називатимуть відбудовником проломів, і відновником доріг для поселення.
13 Якщо стримаєш свою ногу від зневажання суботи, не потакаючи своїм забаганкам у Мій святий день; коли будеш називати суботу відрадою, вважаючи її славною святинею Господа, – вшануєш її тим, що не ходитимеш своїми дорогами , не догоджуватимеш своїм примхам, і не провадитимеш порожніх розмов,
14 тоді матимеш задоволення в Господі, і Я піднесу тебе понад висоти землі й дам тобі споживати спадщину твого батька Якова. Це сказав Господь Своїми устами!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)