1 А ось закон про жертву за злочин. Вона – святе святих.
2 Жертву за злочин заріжуть на тому місці, де ріжуть жертву всепалення. Священик покропить її кров’ю жертовник довкола.
3 Відтак він принесе з неї весь її жир, у тому числі й жир курдюка, та жир, який покриває нутрощі,
4 обидві нирки й жир, що на них та над стегнами, а також сальник, що над печінкою, відокремить його разом з нирками.
5 Усе це священик спалить на жертовнику як вогняне приношення Господу. Це жертва за злочин.
6 Споживатиме її будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Їсти її потрібно на святому місці. Це святе святих.
7 Щодо жертви за гріх, як і жертви за злочин, – закон для них один. Вона належить священикові, який звершуватиме нею викуплення.
8 Священикові, котрий приносить від когось жертву всепалення, належить і шкура жертви всепалення, яку він приносить. Вона буде священикові.
9 Так само кожна хлібна жертва, яка буде спечена в печі, а також кожна, що буде приготована на вогнищі чи на сковороді, буде священикові, котрий її приносить. Вона належить йому.
10 А кожна хлібна жертва, приготована на олії чи без неї, буде всім Аароновим нащадкам – кожному порівну.
11 А ось закон про мирну жертву, яку приноситимуть Господу.
12 Якщо хтось приноситиме її як подяку, то з жертвою подяки слід принести й прісні хлібці, замішані на олії, або прісні коржі, змащені олією, чи печені коржі з питльованого борошна, замішані на олії.
13 Разом зі своїм даром жертви подяки, тобто з мирною жертвою, він приноситиме також коржі і заквашені хліби.
14 Щось одне з усіх дарів він принесе у жертвоприношення Господу. Воно належатиме священикові, який кропить на жертовник кров’ю мирної жертви.
15 М’ясо його подячної мирної жертви має бути спожите в день її принесення. Нічого з неї не повинно бути залишене до ранку.
16 А якщо чийсь дар – жертва обітниці або добровільна жертва, то вона має споживатись у той день, коли людина принесла свою жертву, а що з неї залишиться, можна споживати й наступного дня,
17 Але те, що залишиться з м’яса жертви на третій день, має бути спалене у вогні.
18 Коли щось із м’яса мирної жертви таки буде спожите на третій день, то той, хто її приніс, не знайде уподобання. Вона не буде йому зарахована. Це осквернення. Той, хто з’їсть щось із неї, візьме на себе гріх.
19 М’ясо, до якого доторкнеться будь-що нечисте, не буде споживатися. Воно буде спалене у вогні. Що ж до іншого м’яса, то кожний чистий може його їсти.
20 Той, хто з’їсть м’ясо мирної жертви, принесеної Господу, в той час коли на ньому нечистота, той буде викоренений з-поміж свого народу.
21 І якщо хтось доторкнеться до будь-чого нечистого – до нечистоти людини, до нечистої тварини, чи взагалі до будь-якої нечистої гидоти – і споживе м’ясо мирної жертви, принесеної Господу, то такий буде викоренений зі свого народу.
Заборона споживати жир та кров
22 І знову Господь промовив до Мойсея, кажучи:
23 Звернись до ізраїльських синів з такими словами: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець та кіз.
24 Жир із мертвечини та жир з розтерзаного хижаком може використовуватися для будь-якого діла, але не вживайте його в їжу.
25 Кожний, хто їстиме жир із тварини, з якої приносить вогняну жертву Господу, то хто їстиме його, буде викоренений зі свого народу.
26 Не споживатимете жодної крові ні з птахів, ні з тварин в усіх ваших поселеннях.
27 Кожний, хто споживає будь-яку кров, той буде викоренений зі свого народу.
Частка для Аарона та його синів
28 Господь промовив до Мойсея, такі слова:
29 Звернись до Ізраїльських нащадків і скажи їм: Хто приносить Господу свою мирну жертву, той зі своєї мирної жертви нехай принесе Господу і свій дар.
30 Своїми власними руками він подасть вогняні приношення Господу, зокрема, його жир разом із грудинкою, яку він принесе, щоб виконати обряд коливання перед Господом.
31 Священик спалить жир на жертовнику, а грудинка належатиме Ааронові та його нащадкам.
32 Крім того, як жертву підношення з ваших мирних жертов, віддасте священикові праву лопатку.
33 Права лопатка, як його частка, належатиме тому з Ааронових синів, хто приноситиме кров мирної жертви та жир.
34 Тому що Я взяв у Ізраїльських нащадків, із їхніх мирних жертов, грудинку жертви коливання та лопатку жертви підношення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну належність від Ізраїльських нащадків.
35 Це частка помазання Аарона і помазання його синів від Господніх вогняних приношень з того дня, коли Він доручив їм здійснювати священицьке служіння Господу.
36 Того дня, коли вони отримали помазання, Господь звелів Ізраїльським нащадкам віддавати їм цю частку. Це вічна постанова для їхніх поколінь.
37 Такий закон про всепалення, про хлібну жертву, про жертву за гріх, про жертву за злочин, про посвячення і про мирну жертву.
38 Господь усе це сказав Мойсеєві на Сінайській горі того дня, коли заповів ізраїльським синам у Сінайській пустелі приносити свої дари перед Господом.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)