1 Якщо вирішиш повертатися, Ізраїлю, – говорить Господь, – то повертайся до Мене. Але в такому разі ти маєш відкинути своїх гидких ідолів з-перед Моїх очей, і не будеш більше блукати.
2 Якщо ти присягатимешся: Як живий Господь! – і житимеш чесно, справедливо й праведно, тоді й інші народи благословлятимуться у Ньому та будуть Ним хвалитись.
3 Адже так говорить Господь мужам Юди та Єрусалима: Розорюйте свою цілину і не сійте поміж терниною (бур’янами ).
4 Мешканці Єрусалима й усі, що заселяєте Юдею, обріжте крайню плоть вашого серця, – обрізуйтеся заради Господа, щоб не запалав Мій гнів, як вогонь, і не вибухнув пожежею через ваші злочини, бо тоді не буде кому його погасити.
Лихо з півночі й велике нещастя
5 Оповістіть Юдею, і проголосіть у Єрусалимі, – скажіть: Трубіть трубою в усій країні й волайте на повний голос, говорячи: Збираймося, і поспішаймо в укріплені міста!
6 Підійміть стяг до Сіону! Ховайтесь, не зупиняючись, тому що Я спроваджую лихо з півночі й велике нещастя!
7 Зі свого лігвища виходить лев, підіймається руйнівник народів, він вже вийшов зі свого місця, щоб перетворити твій край на пустелю. Ваші міста будуть зруйновані й залишаться без мешканців.
8 Тому підпережіться веретищем, плачте й голосіть, оскільки Господь не відвернув від вас полум’я Свого гніву.
9 Того дня станеться так: – говорить Господь, – затремтить серце царя, як і серця його можновладців; жахнуться священики, й заніміють пророки.
10 Я тоді сказав: О, мій Владико Господи, невже Ти говорив неправду цьому народові та Єрусалимові, пообіцявши: У вас буде мир! А тим часом меч загрожує нашому життю!?
11 Того часу казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Сухий вітер повіяв з височин пустелі в напрямку дочки Мого народу, але не для провіювання і не для очищення.
12 Надто сильний для цього вітер прийде від Мене. Тепер Я Сам проголошу вирок щодо них.
13 Він (ворог ) підіймається, як хмара, а його колісниці, як вихор, – його коні швидші за орлів! Горе нам, адже ми загинемо!
14 Тож, поки час , змий зло з твого серця, Єрусалиме, щоб тобі врятуватись! Доки в тобі будуть гніздитися зловісні задуми?
15 Адже доноситься вже голос від Дана, й страшна вістка з Єфремової гори.
16 Повідомте про це людям, оповістіть про це в Єрусалимі: З далеких країв наближаються вороги, здіймаючи крики проти міст Юдеї.
17 Наче охоронці полів, вони вишиковуються навколо нього (Єрусалима ), тому що він збунтувався проти Мене, – говорить Господь.
18 Твої вчинки й твої задуми стали цьому причиною. Твоє лиходійство настільки гірке, що аж вразило твоє серце.
19 Тяжко мені! Невимовний біль у моїх нутрощах, страждає і, здається, розривається моє серце! Я не можу мовчати, бо чую голос труби, бойові крики.
20 Надходять повідомлення про нещастя за нещастям, знищена вся країна. В одну мить не стало моїх наметів, раптово зруйновано мій притулок.
21 Як довго дивитимусь на бойові знамена, слухатиму тривожні звуки труби?
22 Який же Мій народ нерозумний! Мене знати не хоче. Вони – немудрі й недалекоглядні, – діти, що втратили розум. Вони мудрі робити лихе, а на вчинки добра вони не здатні!
Видіння спустошеної землі
23 Я подивився на землю, – а вона порожня і спустошена; на небо – й не було на ньому світла.
24 Я глянув на гори, а вони тремтять, і зрушились усі узгір’я.
25 Дивлюся далі, і не бачу жодної людини, а всі небесні птахи порозлітались.
26 Я бачу, як перед Господом родюча земля перетворилась на пустелю, а від Його палкого гніву всі її міста лежать у руїнах.
27 Адже так говорить Господь: Увесь край буде спустошено, хоч повністю його не знищу.
28 Тому-то й сумуватиме земля, і потемніють угорі небеса, бо Я так провістив. Я наперед визначив і не пожалію, – Я присягнувся і від цього не відступлю!
29 Від крику вершників і лучників порожніють цілі міста. Люди ховатимуться в нетрях, видиратимуться на скелі. Усі міста опустіють, – не залишиться жодного мешканця.
30 А ти, спустошений Єрусалиме , що робитимеш? Хоч одягаєшся в кармазин і оздоблюєш себе золотими прикрасами, підфарбовуєш стибієм свої очі, – надаремно прикрашуєш себе. Відкинули тебе коханці, – вони вже зазіхають на твоє життя.
31 Адже Я вже чую крик, наче породіллі, – зойк, наче жінки, котра народжує вперше, – лемент дочки Сіону. Вона волає, протягуючи свої руки: Горе мені, бо я вмираю на очах моїх убивць!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)