1 Потім Господь сказав Мойсеєві: Іди, вирушай звідси, – ти сам і твій народ, який ти вивів з єгипетської землі, – до краю, про який Я присягнувся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: Вашим нащадкам дам його.
2 Я ж пошлю ангела перед тобою, і вижену ханаанця, аморейця, хеттейця, періззейця, гіввійця і євусейця, –
3 і ти ввійдеш в край, що тече молоком і медом. Я ж не йтиму з тобою, бо ти є народом твердошиїм, аби Мені не знищити тебе по дорозі.
4 Почувши такі суворі слова, народ засумував, так що ніхто не одягнув на себе жодних прикрас.
5 Тому Господь промовив до Мойсея: Повтори Ізраїльтянам таке: Ви народ твердошиїй і впертий. Якби Я хоч одну мить йшов посеред вас, то знищив би вас! Тому тепер зніміть із себе ваші прикраси, а Я вже знатиму, що робити з вами.
6 Тож познімали Ізраїльтяни свої прикраси і наряди біля гори Хорив.
Встановлення Намету Свідчення
7 Відтоді Мойсей брав свій намет і ставив поза табором, – подалі від табору, і назвав його Наметом Зустрічі. Тому кожний, хто шукав Господа, приходив до Намету Зустрічі, що поза табором.
8 Так бувало, що коли йшов Мойсей до Намету, то весь народ підіймався і спостерігав. Кожен стояв біля входу свого намету. Всі стежили за Мойсеєм, доки він не входив у Намет.
9 Коли ж Мойсей входив у Намет, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у Намет. У цей час Господь розмовляв з Мойсеєм.
10 Увесь народ бачив хмарний стовп, який стояв біля входу Намету. Тому всі люди підіймалися, і поклонялися – кожний від входу свого намету.
11 Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, – так, як людина спілкується зі своїм приятелем. Після того він повертався до табору. А його слуга, юнак Ісус, син Навина, залишався в Наметі.
Божа обітниця Мойсею
12 Одного разу Мойсей сказав Господу: Ось Ти мені кажеш: Веди цей народ! Але ж Ти не об’явив мені, кого пошлеш зі мною. Ти мені говориш: Знаю тебе по імені! І ще: Ти знайшов милість в Моїх очах.
13 А тепер, прохаю, коли я дійсно знайшов милість у Твоїх очах, то благаю, відкрий мені Свої дороги, щоб я був переконаний, що, дійсно, знайшов милість в очах Твоїх. Май на увазі, що ці люди є Твоїм народом.
14 Господь відповів: Я Сам піду з тобою , і дам тобі відпочинок.
15 Мойсей же сказав Йому: Якщо Ти Сам не підеш, то й не виводь нас звідси.
16 Як же інакше стане відомо, що я і Твій народ дійсно знайшли милість перед Тобою, як не тим, що Ти, справді, йтимеш разом з нами? Саме цим я і Твій народ будемо відрізнятися від усякого іншого народу, який є на поверхні землі.
17 І Господь сказав Мойсеєві: Я зроблю тобі за цим словом, яке ти сказав, бо ти знайшов милість в очах Моїх. Я знаю тебе на ім’я.
18 А Мойсей каже: Покажи мені, благаю, Твою славу!
19 Та Господь сказав: Я проведу перед тобою усю Мою велич і проголошу перед тобою Моє ім’я: Господь. Я помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого буду милосердний.
20 І додав: Але Мого обличчя ти побачити не зможеш, – підкреслив Він, – оскільки людина не може побачити Моє обличчя і залишитися при цьому живою.
21 Далі Господь сказав: Ось місце біля Мене. Ти стоятимеш на скелі.
22 Коли ж проходитиме Моя слава, то Я поставлю тебе в розщелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду.
23 Потім заберу Мою руку, і ти побачиш Мене ззаду. Обличчя ж Мого бачити не можна.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)