Меч, голод і моровиця
1 Слово Господнє, що було до Єремії під час великої посухи.
2 Плаче Юдея, розсохлі брами розсипались та валяються на землі, – доносяться зойки з Єрусалима.
3 Їхні можновладці посилають своїх слуг по воду, але ті, прийшовши до криниці, та не знайшовши там води, повертають свій посуд порожнім. Розгублені і засоромлені, вони покривають свої голови.
4 Від спеки потріскалась земля, оскільки не падає на землю дощ. Пригнічені рільники також покривають свої голови.
5 Навіть лань, народжуючи в полі, залишає своє дитинча, бо не стало рослинності.
6 Дикі осли, стоячи на голих узгір’ях, хапають повітря, наче шакали, – їхні очі занепадають, бо немає трави.
7 Хоч наші провини свідчать проти нас, зроби, Господи, з нами заради Твого Імені, адже намножились наші гріхи, які ми учинили перед Тобою.
8 Ти – єдина Надія Ізраїлю, його Рятівник у час недолі. Чому Ти стоїш у цій країні, наче приходець, – як мандрівник, який зупиняється, щоб переночувати?
9 Чому Ти, як розгублена людина, як хоробрий воїн, котрий не має сили спасти? Адже Ти, Господи, є серед нас, і Твоїм Ім’ям ми названі, – тож не залишай нас!
10 Але Господь так говорить про цей народ: Вони так люблять безцільно тинятися, що вже не можуть стримати своїх ніг. Господь цього не сприймає, тому Він пригадає їхнє свавілля і покарає їх за гріхи.
11 Тому Господь сказав мені: Не молися, щоб цьому народові щастило.
12 Навіть коли вони будуть постити, Я не слухатиму їхнього благання; й коли вони принесуть всепалення і хлібні жертви, не сприйматиму їх, а винищу їх мечем, голодом і моровицею.
Фальшиві пророки
13 Тоді я сказав: Як же так, мій Владико Господи! Адже пророки їх заспокоюють: Ви навіть не побачите меча, і голоду у вас не буде, а, навпаки, встановлю у вас на цьому місці тривалий мир.
14 І Господь сказав мені: Ці пророки провіщають від Мого Імені обман. Я їх не посилав, і не доручав їм, бо Я взагалі не розмовляв з ними! Вони вам пророкують фальшиві видіння, – порожнє чаклунство і підступний обман власного серця.
15 Тому так говорить Господь відносно пророків, що провіщають від Мого Імені, хоча Я їх не посилав, кажучи: У цьому краю не буде ні меча, ні голоду, – то ці пророки самі загинуть від меча і голоду.
16 Що ж до людей, яким вони пророкують, то їхні тіла будуть залишені на вулицях Єрусалима, позаяк гинутимуть від голоду та меча, і нікому буде їх поховати, – їх самих, їхніх жінок, їхніх синів, і їхніх дочок. Так Я виллю на них зло, яке вони самі творили.
17 А ще скажи їм такі слова: Нехай Мої очі проливають сльози вночі та вдень, і хай вони (очі ) не перестають плакати , тому що важкий удар буде нанесено дівиці, – дочці Мого народу, – дуже жорстокої рани їй завдадуть.
Молитва Єремії
18 Коли вийду в поле, – там побиті мечем, а якщо ввійду в місто, там муки голоднечі. Бо як пророк, так і священик тиняються по краю, якого не знають.
19 Невже Ти зовсім відкинув Юдею і став ненависним Твоїй душі Сіон? Навіщо Ти нас так вразив, позбавивши нас зцілення? Ми очікували миру, але добра немає, – сподівались на лікування, але перед нами жах.
20 Господи, ми усвідомлюємо наші гріхи й беззаконня наших батьків, адже ми справді згрішили проти Тебе.
21 Але заради Твого Імені, не відкидай, не допусти безчестя трону Твоєї слави, – згадай і не розривай Твого Заповіту з нами.
22 Хіба серед ідолів народів є такі, котрі посилали б дощ? І хіба небеса самі посилають зливу? Хіба усе це не в Твоїй владі, Господи, Боже наш? На Тебе ми покладаємось, тому що Ти все це робиш.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)