Давид пощадив Саула
1 Давид пішов звідти й розташувався в недоступних місцях Ен-Ґеді .
2 Коли Саул повернувся з походу на филистимців, його повідомили про те, що Давид перебуває в пустелі Ен-Ґеді.
3 Тому Саул відібрав з усього Ізраїлю три тисячі кращих воїнів і вирушив на пошуки Давида та його людей серед скель, де ходять хіба що дикі кози.
4 Підійшовши до кошар для овець, він побачив біля дороги печеру. Саул увійшов туди справити природну потребу, в той час як Давид зі своїми людьми сиділи в закутках цієї ж печери.
5 Воїни Давида сказали йому: Оце той день, про який говорив тобі Господь, що Він віддає твого ворога в твої руки, – чини з ним те, що вважаєш правильним. Але Давид встав, і лише крадькома відтяв полу плаща Саула.
6 Однак потім сталося так, що Давид відчув у своєму серці докір через те, що відрізав полу Саулового плаща.
7 І він сказав своїм людям: Не дай того Господи, щоб я учинив таке з моїм володарем – помазаником Господнім, – піднявши на нього свою руку! Адже він є Господнім помазаником!
8 Цими словами Давид вгамував своїх людей, не дозволивши їм накинутись на Саула. Отже, Саул встав, вийшов з печери, й пішов своєю дорогою.
9 Після цього Давид також піднявся і, вийшовши з печери, заволав услід Саулові: Володарю мій, царю! Коли ж Саул оглянувся позад себе, Давид схилився долілиць і поклонився.
10 І промовив Давид до Саула: Чому ти прислухаєшся до слів людей, котрі кажуть, що Давид бажає тобі зла?
11 От і сьогодні ти бачиш своїми очима, що Господь у печері віддавав тебе в мої руки, й мене вмовляли тебе вбити, та я пощадив тебе, сказавши: Я не підійму своєї руки на мого володаря, бо він – Господній помазаник!
12 Батьку мій! Глянь на оце! Подивися, ось у моїй руці шматок від твого одягу, з того що я відтяв з поли твого плаща, а тебе не вбив, можеш зробити висновок й переконатись, що в мене немає злочинних намірів, ані зради, і я нічим не завинив перед тобою, тимчасом як ти посягаєш на моє життя, аби його відняти…
13 Хай Господь буде суддею між мною і тобою, і нехай Господь відплатить за мене, але свою руку я не простягну на тебе!
14 Як говориться в стародавній приповісті: Злочинець поводує злочин, проте моя рука не підійметься на тебе!
15 За ким полює цар Ізраїлю? За ким гониться? За мертвим псом і за однією блохою?‥
16 Тож нехай Господь буде суддею і нехай розсудить між мною і між тобою! Нехай Він розгляне мою справу, заступиться за мене й захистить від тебе!
17 Після того як Давид закінчив говорити до Саула, то Саул вигукнув: Невже це твій голос, сину мій Давиде? – і Саул голосно заплакав.
18 Потім Саул промовив до Давида: Ти справедливіший від мене, адже ти відплатив мені добром, хоч я заподіяв тобі стільки лиха.
19 Сьогодні ти засвідчив свою доброзичливість до мене, і хоч Господь віддавав мене у твої руки, ти мене пощадив.
20 Адже досі не чувано, аби хтось, упіймавши свого ворога, дозволив би йому відійти своєю дорогою! Тому Господь відплатить тобі добром за те, що ти сьогодні зробив для мене!
21 А я сьогодні зрозумів, що ти дійсно станеш царем, і твоїми руками утвердиться царство Ізраїлю.
22 Тому тепер присягнись мені Господом, що ти не знищиш моїх нащадків після мене, й не зітреш мого імені з роду мого батька!
23 І Давид присягнувся Саулові, після чого Саул вирушив до свого дому, а Давид зі своїми людьми подався в безпечне місце.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)