Звернення Соломона до Ізраїльської громади
1 Тоді промовив Соломон: Господи, Котрий говорив, що приходитимеш в густій хмарі !
2 Я збудував для Тебе цей величний Храм, місце, де Ти перебуватимеш повіки! –
3 цар обернувся, і поблагословив усю громаду Ізраїлю, в той час як усі зібрані Ізраїльтяни стояли, –
4 а він продовжив: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїлю, Котрий силою Своєю здійснив те, що раніше промовив Своїми устами до мого батька Давида, запевняючи:
5 Від того дня, коли Я вивів Мій народ з єгипетського краю, Я не вибирав з-посеред усіх племен Ізраїлю міста, аби в ньому побудувати Храм для перебування Мого Імені. Я не обирав з цією метою жодного мужа, який був володарем над Моїм народом Ізраїлем,
6 але Я вибрав Єрусалим, аби там перебувало Моє Ім’я, а також Я обрав Давида, щоб він очолив Мій Ізраїльський народ.
7 Саме у мого батька Давида виникла ідея побудувати Храм для Імені Господа, Бога Ізраїлю.
8 Але Господь сказав моєму батькові Давидові: Те, що ти вирішив побудувати Храм для Мого Імені, правильно ; добре, що в тебе виникла така ідея, –
9 проте не ти будуватимеш цей Храм, а твій син, котрий народжений від тебе, – він збудує Храм для Мого Імені.
10 Господь дотримався Свого слова, яке провістив, – адже я зайняв місце свого батька Давида, зійшовши на престол Ізраїлю, як заповів Господь, і я збудував Храм для Імені Господа, Бога Ізраїлю;
11 я поставив у ньому Ковчег, у якому знаходиться Господній Заповіт, який Він уклав з Ізраїльтянами.
Молитва Соломона при освяченні Храму
12 Потім він став перед Господнім жертовником у присутності усієї громади Ізраїлю, і зняв догори свої руки, –
13 в цей момент Соломон знаходився на мідному підвищенні, яке він зробив, завдовжки п’ять ліктів, завширшки також п’ять ліктів і заввишки півтора лікті, й помістив його посеред двору, – тепер він стояв на ньому на колінах перед усією Ізраїльською громадою з простягнутими до неба руками,
14 та говорив: Господи, Боже Ізраїлю! Немає рівного Тобі Бога ні на небі, ані на землі, Який дотримувався б Заповіту і милосердя щодо Своїх слуг, котрі усім своїм серцем служать Тобі!
15 Ти дотримався обіцяного Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові; все, що Ти йому сказав Своїми устами, тепер Своїми руками Ти виконав!
16 Нині ж, Господи, Боже Ізраїлю, здійсни інше, що говорив Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові. Зокрема, Ти йому сказав, обіцяючи: Не переведеться в тебе переді Мною той, котрий займатиме Ізраїльський трон, якщо лише твої нащадки пильнуватимуть належної дороги, й будуть ходити в Моєму Законі, як ходив переді Мною ти!
17 Тепер же, Господи, Боже Ізраїлю, підтверди Свою обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Давидові.
18 Але хіба, насправді, Богові мешкати з людьми на землі? Адже небеса й небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що таке цей дім, що я збудував?!
19 І все ж зверни увагу на молитву Твого слуги та на його благання, Господи, мій Боже! Вислухай благання і зойк душі, з яким Твій слуга звертається до Тебе!
20 Нехай же Твої очі будуть відкриті на цей Храм вдень і вночі, – на те місце, про яке Ти заповів, що тут буде перебувати Твоє Ім’я, – і нехай будуть вислухані молитви, які Твій слуга заноситиме з цього місця.
21 Прислухайся, будь ласка, до благань Твого слуги та Твого народу, Ізраїлю, коли вони будуть молитись на цьому місці; тож вислухай з місця Твого перебування в небесах, – вислухай і прости.
22 Коли хтось згрішить проти свого ближнього, і той вимагатиме у нього присяги, щоб винуватець присягнувся, і він прийде з присягою до Твого жертовника у цьому Храмі,
23 то Ти вислухай з небес ту присягу і здійсни правосуддя щодо Твоїх слуг: осуди винуватого, обернувши його вчинок на його ж голову, та виправдай невинного, віддаючи йому відповідно з його правотою.
24 Якщо ж Твій Ізраїльський народ буде переможений ворогом, через те що згрішить проти Тебе, але потім навернеться і віддасть славу Твоєму Імені і вони молитимуться та благатимуть Тебе в цьому Храмі,
25 то Ти вислухай з небес і прости гріх Твого народу, Ізраїлю, й поверни їх у край, який Ти дав їм та їхнім прабатькам.
26 Коли замкнеться небо, й не буде дощу, через те що згрішили перед Тобою, але потім молитимуться на цьому місці, віддаючи шану Твоєму Імені, висловлюючи каяття в своїх гріхах, оскільки Ти їх упокорив,
27 то Ти вислухай з небес і прости гріх як Твоїх слуг, так і Твого Ізраїльського народу, адже Ти навчаєш їх триматись доброї дороги, якою мають ходити, – тому пошли дощ на Твою землю, яку Ти дав Своєму народові в спадщину.
28 Якщо настане в країні голод, чи моровиця; якщо вдарить засуха та іржа, налетить сарана чи гусінь; коли їхні вороги гнобитимуть їх в якомусь з міст країни, або прийде якесь лихо, чи трапиться небезпечна епідемія хвороби,
29 то всяку молитву, і кожне благання будь-якої людини чи усього Твого Ізраїльського народу, – хто лише відчує власний біль і страждання й простягне свої руки до цього Храму, –
30 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – помилуй і віддай кожній людині за її вчинками; адже Ти знаєш серце кожного, – оскільки Ти єдиний знаєш серця всіх людських дітей,
31 аби вони боялися Тебе і ходили Твоїми дорогами протягом усього часу, поки вони житимуть на землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
32 Так само й усі приходці, котрі походять не з твого народу, Ізраїлю, а прибудуть з далекої країни заради Твого великого Імені та під Твою потужну руку і Твоє простягнуте рамено, – якщо вони прийдуть і будуть молитися у цьому Храмі,
33 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – зроби усе, про що просив би Тебе чужинець, аби усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і шанобливо ставились до Тебе, як і Твій Ізраїльський народ, та зрозуміли, що Твоє Ім’я проголошується в цьому Храмі, який я збудував.
34 Коли Твій народ вирушить на війну проти своїх ворогів шляхом, яким Ти посилатимеш їх, і молитимуться до Тебе, повернувшись у напрямку цього міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
35 то Ти почуй на небесах їхнє благання та їхню молитву, і вчини їм за Своєю справедливістю.
36 І, якби люди згрішили перед Тобою, – оскільки немає людини, яка не грішила б, – і Ти запалаєш гнівом на них та віддаси їх у руки ворога, так що їх заберуть у полон, й запровадять їх як невільників у далеку чи близьку країну;
37 але там, в чужім краю, де їх триматимуть у неволі, вони від щирого серця навернуться і почнуть благати Тебе в краю свого поневолення, говорячи: Ми згрішили й завинили перед Тобою, діяли беззаконно!
38 І якщо навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в краю їхнього полону, куди були поневолені ; коли молитимуться, повернувшись у напрямку свого краю, який Ти дав їхнім батькам, а також міста, яке Ти обрав, та Храму, який я побудував для Твого Імені, –
39 то Ти почуй з небес, – з місця Твого перебування, – їхню молитву та їхнє благання, і вчини їм за Своєю справедливістю; помилуй Свій народ, який згрішив проти Тебе.
40 Відтепер, мій Боже, нехай очі Твої будуть відкриті, а Твої вуха нехай будуть уважні до всіх молитов на цьому місці.
41 Отже, Господи Боже, встань і прийди на місце Свого спочинку, – Ти й Ковчег Твоєї Могутності! Твої священики, Господи Боже, нехай зодягнуться в спасіння, а твої вірні хай радіють у добробуті!
42 Господи Боже, не відвертайся і від Свого помазаника, пам’ятаючи Своє милосердя до Свого слуги Давида!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)