Ознаки апостольства
1 Доводиться хвалитися, однак це не корисно; тож перейду до Господніх видінь та об’явлень.
2 Знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, – не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, – був підхоплений аж до третього неба.
3 І знаю, що той чоловік, – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, –
4 був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити.
5 Ось таким похвалюся, а собою – не хвалитимуся, хіба що своїми немочами.
6 Адже коли захочу хвалитися, то не виявлюся безумним, бо говоритиму правду; та стримаюся, щоби про мене хтось більше не подумав, крім того, що бачить у мені та що чує від мене.
7 І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло – посланця сатани, – аби бити мене в обличчя, щоб я не величався.
8 Задля цього тричі благав Господа, щоб він відступився від мене,
9 та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа.
10 Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, – тоді я сильний.
11 [Хвалячись], став я нерозумним, – ви до того мене змусили. Бо ви мали б мене хвалити, оскільки я нічим не поступаюся вищим апостолам, хоч я ніщо.
12 Адже ознаки апостольства виявилися у вас у всякому терпінні, в ознаках, а також у чудесах і проявах сили.
13 Бо в чому ви поступаєтеся іншим Церквам? Хіба тільки в тому, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю «провину».
14 Оце втретє я готовий прийти до вас, та не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Адже не діти повинні батькам збирати маєток, а батьки – дітям.
15 Я ж охоче потрачуся на вас і пожертвую собою за ваші душі, – і хоч дуже люблю вас, я менш улюблений.
16 Припустимо, що я не обтяжував вас, але, будучи хитрим, здобув вас підступом.
17 Хіба я коли‑небудь використав вас через тих, кого до вас посилав?
18 Я вмовив Тита й послав разом з ним брата, – чи використав вас Тит? Хіба не діяли ми в одному дусі? Хіба не ходили ми тими самими слідами?
19 Може, ви знову думаєте, що ми виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо , улюблені, для вашого збудування.
20 Та боюся, аби часом, коли прийду, не знайти вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не бажали. Щоб не було сварок, заздрощів, обурення, суперництва, обмов, пліток, пихи, безладдя;
21 щоби знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, в розпусті, в безсоромності, що їх вчинили.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)