Божі настанови Єремії
1 І було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Не бери собі дружини, і нехай у цій країні в тебе не буде ні синів, ні дочок.
3 Адже так говорить Господь про синів і про дочок, що народились в цій місцевості, а також про матерів, котрі їх народили, та про їхніх батьків, котрі дали їм у цій країні життя:
4 Вони повмирають від жахливих хвороб; не будуть ані оплакані, ані поховані, – гноєм лежатимуть на поверхні землі. Вони також гинутимуть від меча й від голоду, а їхні трупи стануть їжею для птахів небесних та земних звірів.
5 Тому так говорить Господь: Не заходь у дім смутку, не оплакуй небіжчика , і не співчувай близьким, тому що Я відібрав від цього народу Мій спокій, – говорить Господь, – позбавивши його милосердя і співчуття.
6 У цій країні вмиратимуть усі, – від малого до великого, – їх не ховатимуть і не будуть оплакувати, не робитимуть, на знак жалоби, на тілі нарізів і не голитимуться.
7 Для того, хто в жалобі, не ламатимуть хліба , аби його потішити з приводу важкої втрати, і не поїтимуть його чашею втіхи, на спомин про його батька чи про його матір.
8 Не заходь також у дім, де бенкетують, аби з ними сидіти, їсти й пити.
9 Тому що так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ось Я припиню на цьому місці, на ваших очах й за ваших днів, звуки радості й галас веселощів, голос нареченого й голос нареченої.
10 І коли перекажеш цьому народові всі ці слова, то вони тебе спитають: За що Господь провістив щодо нас таке велике лихо? Яка наша провина, в чому наш гріх? Що такого ми учинили проти Господа, нашого Бога?
11 Тоді ти їм скажеш: За те, що ваші батьки Мене залишили, – говорить Господь, – і пішли вслід чужих богів, – їм вони служили та їм поклонялись, а Мене відкинули, не дотримуючись Мого Закону.
12 Що ж до вас, то ви перевершили ваших батьків у своєму злочинстві. Кожен з вас діє за впертістю свого злого серця, не бажаючи послухатись Мене!
13 Тому Я вижену вас із цього краю в країну, якої не знаєте ні ви, ні ваші батьки. Там будете служити іншим богам і вдень, і вночі, тому що Я не виявлю до вас милосердя.
Обітниця повернути нащадків Ізраїля з полону
14 Недалекий той час, – говорить Господь, – коли перестануть присягатись: Як живий Господь, Котрий вивів нащадків Ізраїля з єгипетського краю,
15 а говоритимуть : Як живий Господь, Котрий вивів нащадків Ізраїля з північних земель та з усіх інших країн, куди Він їх повиганяв. Адже Я обов’язково поверну їх у їхній край, який Я колись дав їхнім батькам!
16 Ось Я посилаю численних рибалок, – говорить Господь, – котрі їх ловитимуть. Після цього пошлю багато мисливців, котрі полюватимуть на них на кожній горі, на кожному пагорбі та в усіх скелястих ущелинах.
17 Адже Мої очі бачать усі їхні дороги життя , – вони не сховані від Мене, як і їхні провини також не приховані від Моїх очей.
18 Насамперед, подвійною мірою відплачу за їхні злочини та за їхні гріхи, оскільки вони осквернили Мою землю мертвечиною своїх ідолів, – своїми огидними бовванами переповнили Мої володіння.
19 Господь, – сила моя та моя твердиня, – мій захист у лиху годину. До Тебе прийдуть народи від країв землі й скажуть: Дійсно, спадщина поведінки наших батьків – обман і марнота, від якої немає жодної користі.
20 Хіба людина може зробити собі бога? Адже ідол не може бути богом!
21 Тому на цей раз Я відкриюсь цьому народові, – об’явлю їм Свою владу та Свою силу, і вони зрозуміють, що Моє Ім’я – Господь.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)