Притча про заблудлу вівцю
1 Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його.
2 І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть.
3 А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи:
4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?
5 І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи,
6 і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася!
7 Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша , ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння.
Притча про загублену драхму
8 Або яка жінка, маючи десять драхм , якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?
9 А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася!
10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.
Притча про блудного сина
11 І Він розповів: Один чоловік мав двох синів.
12 І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно.
13 А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14 Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.
15 Пішов він та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней.
16 І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав.
17 Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду…
18 Встану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою
19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!
20 Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його.
21 А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм!
22 Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;
23 приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися,
24 бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся! І почали веселитися.
25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.
26 Закликавши одного із слуг, він запитав: Що це таке?
27 Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.
28 Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його.
29 Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.
30 Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля!
31 А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє.
32 Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)