Очищення прокаженого
1 Коли Ісус зійшов з гори, за Ним пішов великий натовп.
2 І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому й говорив: Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити.
3 [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим! – і він вмить очистився від прокази.
4 А Ісус йому каже: Дивися, нікому не розповідай, але йди, покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у Законі] на свідчення їм.
Зцілення сотникового слуги
5 Коли ж Він увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його
6 і промовляючи: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.
7 [Ісус] йому каже: Я піду й оздоровлю його.
8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи слово, – і мій слуга одужає.
9 Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! – і йде; іншому: Прийди! – і приходить; моєму рабові: Зроби це! – і робить.
10 А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри.
11 Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному,
12 а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.
13 А сотникові Ісус сказав: Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив. І його слуга тієї ж миті одужав.
Зцілення Петрової тещі та інших
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в гарячці;
15 Він доторкнувся до її руки, – і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому.
16 А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих,
17 щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.
Застереження послідовникам
18 Коли Ісус побачив навколо Себе багато народу, то наказав [учням] відплисти на другий бік.
19 Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов.
20 Ісус же йому каже: Лисиці мають нори, небесні птахи – гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити.
21 А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька.
22 Та Ісус каже йому: Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців.
Ісус наказує вітрам і морю
23 Як увійшов Він до човна, за Ним пішли Його учні.
24 І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав.
25 Підійшовши, [Його учні] розбудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо!
26 А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді Він встав і наказав вітрам та морю, – і настала велика тиша.
27 А люди дивувалися й говорили: Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?
Зцілення двох біснуватих
28 Коли Він прибув на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою.
29 І ось, вони закричали, гукаючи: Що Тобі до нас, [Ісусе], Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?
30 На віддалі від них паслося велике стадо свиней.
31 Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32 І сказав їм: Ідіть! Вони ж, вийшовши, увійшли у свиней. І ось, усе стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді.
33 А пастухи втекли і, прибігши до міста, сповістили про все і про біснуватих.
34 І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові й, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)