Ізраїльтяни визнають свої гріхи перед Богом
1 Двадцять четвертого дня того ж (сьомого) місяця, оголосивши піст, Ізраїльтяни зібрались, одягнулись у веретище й посипали попелом голови.
2 Це означало, що нащадки Ізраїльтян нарешті відокремились від усіх чужоземних народів. Вони стояли, визнаючи свої гріхи та беззаконня своїх батьків.
3 Тож чверть дня, стоячи на своїх місцях, вони читали Книгу Закону Господа, свого Бога; а другу чверть дня, визнаючи гріхи, вони поклонялись Господу, своєму Богові.
4 Стоячи на підвищенні, левіти: Ісус, Баній, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревія, інший Баній та Хенані, голосно волали до Господа, свого Бога.
5 Потім левіти – Ісус, Кадміїл, Баній, Хашавнія, Ходія, Шеванія і Петахія сказали: Встаньте, віддайте славу Господу, вашому Богові від віку й до віку! Нехай благословляють Ім’я Твоєї слави, і нехай воно буде звеличене понад усяке благословення і славу!
6 Ти єдиний є Господом! Ти створив небеса й небеса небес і все їхнє воїнство (зорі ), а також землю і все, що на ній, моря і все, що в них. Ти всьому цьому даєш життя, а небесне воїнство Тобі поклоняється.
7 Це Ти, Господи, є Тим Богом, Котрий обрав Аврама, і вивів його з Уру Халдейського, і дав йому ім’я Авраам.
8 А коли Ти переконався, що його серце щире перед Тобою, то уклав з ним Заповіт, що даси йому і його нащадкам землю ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, євусейців, гіргашейців. І Ти дотримався Свого слова, бо Ти є справедливим.
9 Ти побачив пригноблення наших прабатьків у Єгипті, й Ти почув їхній зойк біля Червоного Моря.
10 Ти виявив ознаки й чудеса на фараонові, на всіх його слугах і на всьому народі його краю, адже Ти знав, як зухвало та зарозуміло вони з ними поводяться, – тоді Ти учинив славним Своє Ім’я аж по сьогодні.
11 Ти розділив перед ними море, й вони пройшли посеред моря, як по сухій землі, а тих, котрі їх переслідували, Ти кинув у глибочінь, наче камінь у бурхливі води.
12 Ти провадив їх удень хмарним стовпом, а вночі стовпом вогненним, освітлюючи їм дорогу, якою вони йшли.
13 Ти зійшов на гору Сінай і розмовляв із ними з небес; Ти дав їм справедливі суди, незмінні закони, добрі постанови й Заповіді.
14 Ти оголосив їм Свою святу суботу; Ти дав їм Заповіді, постанови та закон через Свого слугу Мойсея.
15 Коли вони були голодні, Ти дав їм хліб з неба, а коли відчували спрагу, Ти вивів їм зі скелі воду. Ти їм наказав увійти й успадкувати край, щодо якого Ти, піднявши Свою руку присягнув дати їм.
16 Але вони, наші батьки, повелися зухвало, стали тугошиїми, й не прислухались до Твоїх Заповідей.
17 Виявляючи впертість і непослух, вони забули про Твої чудеса, які Ти вчинив серед них, і в своїй запеклій зарозумілості збунтувались, обрали собі ватажка, щоби повернутись назад у єгипетське рабство. Але Ти є прощаючим Богом, милосердним і співчутливим, довготерпеливим і добрим, так що Ти їх не залишив.
18 Навіть тоді, коли вони зробили собі литого тельця й говорили: Це – твій бог, Ізраїлю , який вивів тебе з Єгипту, – чим учинили страшне блюзнірство, –
19 Ти у Своєму великому милосерді не залишив їх у пустелі й не позбавив їх хмарного стовпа вдень, щоб вести їх дорогою, ані вогненного стовпа вночі, який освітлював їм шлях, яким мали рухатись.
20 Більше того, Ти дав їм Свого доброго Духа, аби їх повчати, й манни Твоєї Ти їх не позбавив, а коли потерпали від спраги, Ти давав їм воду.
21 Протягом сорока років Ти їх годував у пустелі, так що їм нічого не бракувало. Одяг їхній не зношувався, їхні ноги не опухали.
22 Ти давав їм царства й народи, які Ти їм підкоряв поступово. Так вони оволоділи краєм хешбонського царя Сіхона, а також краєм башанського царя Оґа.
23 Ти намножив їхніх нащадків, як зірок небесних, і впровадив їх у край, який Ти обіцяв їхнім батькам, що вони туди увійдуть і його успадкують.
24 Їхні нащадки прийшли туди й заволоділи тим краєм. Ти впокорив перед ними мешканців того краю, ханаанців, видавши їм у руки їхніх царів та народи краю, аби чинили з ними за своєю волею.
25 Захопивши укріплені міста та врожайну землю, вони заволоділи домами, повними всякого добра, висіченими в скелі криницями, виноградниками, оливковими садами й різними плодовими деревами у великій кількості. Отже, вони їли, насичувались, товстіли, насолоджуючись Твоєю великою добротою.
26 Проте з часом вони стали впертими й збунтувалися проти Тебе, занедбали Твій Закон, як непотрібний, та вбивали Твоїх пророків, котрі свідчили між ними, аби навернути їх до Тебе; вони припускались великого блюзнірства.
27 Тому Ти видав їх у руки їхніх ворогів, які їх пригноблювали. Але під час свого утиску вони знову волали до Тебе, й Ти вислуховував з Твоїх небес, і в Своєму великому милосерді Ти давав їм визволителів, які їх рятували з рук їхніх ворогів.
28 Але коли наступав спокій, то вони знову починали творити зло перед Тобою. Тому Ти віддавав їх у руки їхніх ворогів, котрі їх пригноблювали. Тоді вони знову волали до Тебе, й Ти знову вислуховував їх на небесах, і в Своєму великому милосерді рятував їх багато разів.
29 Отже, Ти їх попереджував, аби навернути їх до Свого Закону, але в своїй зухвалості вони не дотримувались Твоїх Заповідей, і грішили проти Твого судочинства, дотримуючись якого, людина мала би жити ним. Бунтуючись, вони повертались до нього спинами, залишаючись тугошиїми й неслухняними.
30 Багато років через Своїх пророків, натхненних Твоїм Духом, Ти терпляче застерігав їх, але вони не слухали, й тоді Ти видавав їх у руки чужоземних народів.
31 Однак, у Своєму великому милосерді Ти остаточно їх не знищував і не залишав їх, адже Ти є милосердним і милуючим Богом.
32 Тож тепер, Боже наш, Боже великий, могутній і грізний, Котрий дотримується Свого Заповіту і милосердя, не вважай незначними в своїх очах всі ті страждання, які спіткали нас: наших царів, наших можновладців, наших священиків і наших пророків, наших батьків і весь Твій народ із часу ассирійських царів і до сьогодні.
33 Безперечно, Ти справедливий в усьому, що нас спіткало, адже Ти дотримувався вірності, тоді як ми грішили, –
34 наші царі, наші можновладці, наші священики й наші батьки, – не дотримуючись Твого Закону і не зважаючи на Твої Заповіді й Твої застереження, які Ти їм провіщав.
35 Адже навіть коли вони ще були у власній країні й користувались отриманим від Тебе великим добробутом на просторій і врожайній землі, якою Ти їх наділив, вони не служили Тобі належним чином й не залишили своїх злочинів.
36 І от ми тепер є невільниками на землі, яку Ти дав нашим батькам, щоб споживати її плоди та користуватись її добробутом, оскільки ми стали рабами.
37 Весь щедрий врожай землі тепер належить царям, яких Ти поставив над нами за наші гріхи. Вони владарюють навіть над нашими тілами та нашою худобою, як їм заманеться, тоді як ми у великому утиску.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)